Життя
Галина сиділа за старим дубовим столом у своїй просторій чотирикімнатній квартирі, яка колись була наповнена сміхом, дитячими криками та теплом сімейних вечорів. Тепер тут панувала тиша, перерванa лише
— Відчиняй! Це ми — твоя рідня! Марина застигла біля дверей, не вірячи власним вухам. Цього голосу вона не чула років з п’ять, щонайменше. Тітка Валентина — гучна,
Анна стояла біля вікна, дивлячись на сірий міський двір. Її думки перебивали кроки свекрухи, яка знову щось шепотіла Михайлові в кухні. Останнім часом ці розмови почастішали, і це
Тарас сидів на старенькому дивані у своїй тісній київській квартирі. За вікном гудів літній вечір, а на балконі, який він жартома називав “своїм курортом”, сохли простирадла. Його дружина,
Марія була звичайною жінкою з маленького містечка на Тернопільщині. Їй було п’ятдесят два, але виглядала вона старшою: роки важкої праці, безсонні ночі та турботи про сім’ю залишили свої
— Біднота! Прийшла з однією валізою! — голос Галини Петрівни пролунав на весь дім. — Андрію, ти що, не бачиш, що вона просто користується тобою? Валентина застигла в
Олена сиділа на кухні, задумливо розмішуючи чай у чашці. За вікном вечоріло, і м’яке світло заходу сонця заливало кімнату теплим сяйвом. Вона щойно повернулася з роботи, а в
— Та невже? То тепер я маю утримувати нашу родину й твою сестричку? Ви, бува, не загралися, мій дорогенький? — Можеш привітати свого чоловіка. Він знову відстояв свою
— Звільняй кімнату в будинку. Тепер там житимуть мої батьки, — чоловік поставив мене перед фактом. Ірина сиділа за письмовим столом, коли хтось постукав у двері кабінету. Це
Олег одружився з Надією через свою колишню. Хотів довести, що зовсім не переймається після того, як вона від нього пішла. З Мариною вони зустрічались майже два роки. Олег