Життя
У невеликому селі біля підніжжя Карпат життя завжди текло за своїми суворими правилами. Галина, яка у свої п’ятдесят п’ять років повернулася з тривалих заробітків в Італії, сподівалася знайти
Великі трикімнатні квартири у старих будинках з високими стелями завжди мають свій особливий запах. Це суміш висохлої деревини, старих книг, ліків і спогадів, які роками вбиралися в товсті
Травневий вечір у селі Малі Клинці пахнув бузком і вогкою землею, але трьом дівчатам, що сиділи на старій дерев’яній лавці біля двору Оленки, було не до романтики. Оленці
— Моя мама варить борщ так, що ложка стоїть, а м’ясо тане в роті! А у тебе що це — якась дієтична водичка з буряком? Вчися, Юлю, поки
— А дай-но мені швабру. На, мий! А ми, Ганусю, пішли чаю поп’ємо, поки мій „турботливий“ син тут прибере. Коли дівчата на роботі починають ділитися історіями про своїх
— Закінчуй цей цирк із квартирою! Мої на підлозі спати не будуть! Проводжай своїх гостей, моїм навіть присісти ніде! — Ану відійшла від дверей! Ти що, зовсім кукухою
Син заявив: “Свою частку від продажу вашої квартири вам не віддам”. У нас, подружжя, двоє синів. Перший проживає з бабусею у Львові, і тут не виникає жодних труднощів,
— Ця ваза — власність нашої родини, і ти не маєш права залишати її в цьому старому хліві! Мій син привів тебе в пристойний дім, а ти навіть
— Для мене є місце в сім’ї сина, тільки якщо я оплачую їхні рахунки. Після того повідомлення я майже не спала, а наступного ранку вже стояла біля вікна
— У тебе тепер новий чоловік, багатій, ось нехай він вас із Зорянкою і утримує. Я тут до чого? Офіційно я безробітний, а що у мене непоганий дохід