Життя
Кажуть, час — це найсуворіший суддя. Він не не слухає виправдань. У невеликому селі на Західній Україні, де ранкові тумани стеляться сивою ковдрою над городами, у старій хаті
— Ви дивитеся на ці стіни й бачите лише квадратні метри та ринкову вартість? Який сором! Я тридцять років грала кохання на сцені, щоб у власному домі побачити
— Ти мені простирадла крохмальні плямиш, артистка театрів! — кричала Ганна через паркан. — А ви, Ганно Петрівно, душите мою естетику своїм запахом гною та вередливістю! — відповідала
— Мамо, це остання агенція в місті! — вигукнув Ігор, стоячи посеред розкішної вітальні. — Якщо ти й цю виженеш, я здам тебе в приватний пансіонат. У мене
— Мамо, досить зітхати над кожним підсвічником, — Віктор роздратовано гортав документи. — Заповіт чіткий: будинок і все майно переходить тобі. Але давай будемо реалістами — утримувати цей
— Артеме, любчику, не кидай ці коробки так недбало! — вигукнула вона, спостерігаючи, як син вантажить речі в машину. — Там альбоми. Там твоє дитинство, там кожна твоя
— О, Валечко, люба! Бачу, ви вже оцінили мою азалію? Вона така експресивна, правда? Я назвала її «Жозефіною». Вона вдихне життя в цей ваш… цвинтарний порядок. Усе почалося
– Тату, ти при тямі? Тобі 70 років, яка любов? Яке весілля? Їй прописка і квартира твоя потрібні! Ми ще матері незабули, а ти вже чужу жінку в
Дванадцять років Зіна була рибкою, зайкою й кицюнею, а тут раптом, якось зовсім несподівано для себе вона дізналася, що схожа на квочку, не слідкує за модою, а ще
Те, що свекруха приходила, коли їй заманеться, Аліна ще могла стерпіти. Але коли вона викидала її речі, розбивала посуд і лізла з порадами, невістка обурювалася, проте нічого в