Життя
Вероніка стояла на кухні й різала цибулю для борщу, коли почула, як у двері дзвонить домофон. Голос Оксани, зовиці, пролунав у трубці різко й швидко, ніби вона поспішала
— Невже заради такої невістки я ростила й виховувала синочка, ночами не спала, без чоловіка тягла, освіту дала? Не про таку дружину для Максима мріяла. З цією Світланою
Автобус так трясло, що навіть думки в голові в Олени плуталися. А думок було багато, і одна з них, найголовніша, зовсім не додавала дівчині настрою. Чому все так?
Перед весіллям Анюта влаштувала дівич-вечір. Вона помітила, що Рітка якась нервова, відповідає уїдливо й трохи єхидно, але не надала значення. Мало в подруги немає настрою, буває… Коли дівчатка
Тетяна почувала себе щасливою. З радістю прикрасила улюблену ялинку, приготувала пару салатів і поклала під чарівне дерево коробочку з запискою. У ній було одне бажання. «Хочу, щоби поруч
— Ти що робиш?! — завмер чоловік. — Я від’їжджаю, Сергію, — безбарвним тоном відповіла дружина. — Ніна Іванівна не дасть нам жити. Я більше не можу. —
— Лєно, куди це ти? — здивовано запитав чоловік, побачивши, що дружина збирається спати. — У ліжечко, а що? — втомлено відповіла вона. — А посуд помити? —
— Мамо, ти ж казала, тато на небі живе, і що не може до нас прийти, не може з нами нікуди поїхати, а він же тут. — Мамо,
– Ой Лесю, дограєшся ти зі своєю роллю начальниці, чоловік голодний може і втекти, – сказав свекор та відсунув тарілку з магазинними варениками. Леся застигла з виделкою в
У сонячній Сицилії, де апельсинові гаї тягнуться до самого горизонту, а повітря наповнене ароматом цитрусів і солоного морського бризу, жив фермер на ім’я Марко. Йому було за шістдесят,