Життя
— Не розумію, що робити. Машина знову зламалася, а грошей на ремонт немає. Валентина знизала плечима. — Як ти користуєшся цією машиною? Давно б уже нову купив, чим
— Та навіщо тобі ті гроші на рахунку маринувати? Сім’я — це спільний котел, Оленко, а ти все ховаєш, як миша церковна. Ми ж з Ігорем для вас
— Тобто «жити» — це коли іпотека і троє дітей? А якщо ти щодня приходиш у дім, де пахне ліками, а з телевізора кричать про пенсії — це
— Він у тебе слабкий, — раптом серйозно сказала Галя. — Мій би теж під матір просів, але я йому в перший тиждень сказала: «Ти або з нею,
У маленькому провінційному містечку, де сніг завжди лежить довго, а Новий рік пахне мандаринами й хвоєю, жила бабуся Ольга Петрівна. Їй було сімдесят вісім, але вона трималася бадьоро:
Спадщина, яка розлютила всіх родичів. Новина про те, що подружжя Ласткіних отримало в спадщину будиночок на узбережжі Чорного моря, збурила всю їхню родину, а також друзів і знайомих.
— Та навіщо ми тільки їх на свято запросили? — все нарікала Олена. Роздуми перервав голос чоловіка. Віктор з’явився на кухні з таким сяючим обличчям, наче щойно дізнався
— Це ваша нова невістка, — радісно й трохи злорадно представила сидячих Олена. — Катя — чудова дівчина. — Ще за нісенітниця? — сказала жінка, дивлячись на грудочки
У маленькому містечку на заході України, де вулиці ще пам’ятали звуки кінних возів, а люди жили за ритмом сезонів, жила пані Олена. Вона була жінкою середнього віку, з
Світлана сиділа за кухонним столом, дивлячись на ялинку, яку вони з чоловіком прикрашали всього тиждень тому. Гірлянди мерехтіли різнокольоровими вогниками, а під нею лежали загорнуті подарунки – один