Життя
У маленькому затишному містечку, де зими завжди були сніжними й казковими, жив хлопчик на ім’я Максимко. Йому щойно виповнилося сім років, і він був найщасливішим онуком на світі.
Ні, ні, і ще раз: ні! Я ні за що не дам тобі грошей, щоб ти спустив їх у сумнівному бізнесі твого друга! — Катю, це воно! Цього
У селі Підгірці, де вишневі сади цвітуть біло-рожево, а люди живуть за старими звичаями, Павло Кравчук закохався в Валентину Скрипку з першого погляду. Йому було двадцять шість –
— Ти думаєш, що я житиму у квартирі твоїх батьків, мов у гуртожитку, де до вас постійно приїжджають різні родичі й поводяться некультурно? — Катюш, я все придумав!
– Мамо, це ви віддали мене у шість років бабусі. Ну, я, мовляв, заважала Танюшці спати. Хоча в мене інша версія: я заважала вашому сімейному щастю Мама прийшла
– Вона все життя тільки про свої книжечки й думає. Працює в бібліотеці за копійки, живе в однокімнатній квартирі на околиці. Їй і в голову не спаде, що
— Варь, я зрозумів, що зробив помилку. З Олею в нас нічого не вийшло, – заявився через півроку колишній. Андрій складав футболки в сумку так акуратно, ніби збирався
У великому будинку на околиці Львова, де садки цвітуть навесні, а взимку сніг вкриває старовинні черепичні дахи, жила Наталя Богданівна. Їй було шістдесят п’ять, але трималася вона бадьоро:
У маленькому селі на Полтавщині, де соняшники гойдаються під вітром, а люди живуть за неписаними правилами предків, правила Марія Петрівна Ковальчук. Їй було вже за шістдесят, але трималася
— Я хочу розлучитися, — сказала Ірина доволі буденно. Вона стояла до чоловіка спиною, ніби за вікном відбувалося щось важливіше за їхнє спільне життя. Андрій навіть не підняв