— З чого це я маю відмовлятися від своєї частки? — насупилася Ольга. — Цей будинок таки коштує грошей. У мене й так іпотека, боргів по вуха. Зайвими кошти мені точно не будуть.
— З чого це я маю відмовлятися від своєї частки? — насупилася Ольга. — Цей будинок таки коштує грошей. У мене й так іпотека, боргів по вуха. Зайвими
Агов, Наталю, заспокойся. Мені, на відміну від вас, немає де жити. Я хотів би отримати квартиру. Якщо ви продасте її, мені доведеться винаймати житло
Чорний день, що змінив усе Наш випадок — це історія родини Коваленків. Після того як  батько пішов з цього світу у нього залишилися троє дорослих дітей: Олег, старший
Батьки продали бабусину квартиру й віддали гроші молодшій доньці. Через місяць вона прийшла просити допомоги у брата.
Батьки продали бабусину квартиру й віддали гроші молодшій доньці. Через місяць вона прийшла просити допомоги у брата. — Андрію, ну будь ласка, всього на місяць! Я клянусь, що
Мати забороняла розпитувати про батька. Працюючи в швидкій, донька приїхала на виклик до людини з маминої фотографії
Мати забороняла розпитувати про батька. Працюючи в швидкій, донька приїхала на виклик до людини з маминої фотографії Діна зачинила за собою двері й навіть зітхнула з полегшенням. Навіщо
Як виявилося не тільки матері бувають зозулями, є й “бабусі – зозулі”
Світлана стояла біля вікна своєї маленької квартири в Києві, дивлячись на осінній дощ, що барабанив по склу. Вона була втомлена після довгого дня на роботі, але в її
— Вибач, але утримувати чужу дитину я не зобов’язувався. Спочатку там йогурти, соки. Далі що? Сукні, туфлі, підготовка до школи й інше? Вона мені хто? Я з якого переляку її спонсорувати повинен, га? Їй батько рідний не допомагає, сама казала, кинув тебе. Ні аліментів, нічого. А тут такий добрий дядько знайшовся, на якого ти свою доньку повісити хочеш? Може, ти їй скажеш ще мене «татом» називати?
— Вибач, але утримувати чужу дитину я не зобов’язувався. Спочатку там йогурти, соки. Далі що? Сукні, туфлі, підготовка до школи й інше? Вона мені хто? Я з якого
– Скоро у буді у Пушка буде чистіше ніж у тебе в хаті. Я розумію тобі важко, 40 днів ще не минуло як Богдана не стало, але так ж не можна- благаючим голосом говорила свекруха
Тетяна стояла посеред кухні, тримаючи в руках тарілку з недоїдком холодного борщу. За вікном уже сутеніло, хоча годинник показував лише п’яту вечора. Листопад завжди забирав світло надто рано.
— Тато залишив квартиру мені, а не вашій сім’ї! Мені! І ви не маєте жодного права сюди лізти! — вигукнула я ошелешеній свекрусі.
— Тато залишив квартиру мені, а не вашій сім’ї! Мені! І ви не маєте жодного права сюди лізти! — вигукнула я ошелешеній свекрусі. Я застигла на порозі вітальні,
— Їдьте та оздоровлюйтеся, — спокійно сказала я свекрусі, яка подарувала синові путівку в санаторій замість відпустки зі мною.
— Їдьте та оздоровлюйтеся, — спокійно сказала я свекрусі, яка подарувала синові путівку в санаторій замість відпустки зі мною. Свекруха поклала переді мною на стіл конверт і посміхнулася
– Марто Тарасівно, ви що взяли гроші з гаманця з моєї сумки? – Так Дарино, я взяла трохи на потреби, чого ти так сполошилася. Ми живемо разом,отже в нас все спільне. – Ні, це мої власні гроші, поверніть їх будь ласка
Дарина стояла в маленькій кухні їхньої старої квартири, тримаючи в руках порожній гаманець. Серце калатало, ніби оселився цілий оркестр. Вона щойно повернулася з роботи, втомлена після довгого дня

You cannot copy content of this page