– Олено Степанівно ви ж розумієте гроші то все! – Ох Михайле, душа важливіша- сперечалася з зятем свекруха
Олена Степанівна сиділа за кухонним столом у своїй маленькій квартирі на околиці Києва, тримаючи в руках чашку з гарячим чаєм. За вікном вже сутеніло, осінній вітер шелестів листям
— А те, що твоя дружина Світлана має власну квартиру. І не просто має, а здає її! І гроші від тебе приховує! Племінник Валентини Іванівни орендує у твоєї Світлани двокімнатну квартиру. Вісімнадцять тисяч гривень платить — і ще дякує, що недорого. Вже три роки там живе! А до того теж хтось у неї винаймав житло, — обурилася свекруха
Федір повернувся додому раніше за дружину. Світлана ще два дні тому попередила, що у четвер у них на роботі буде ревізія, тож вона затримається. Чоловік роздягнувся, зайшов у
— Ой, Галочко, — солодко всміхнулася Катерина, — ми просто мимо проходили, і тут зголодніли. Діти ж з нами, їх годувати потрібно. От і подумали — не виставиш же ти родичів, правда? Ми ж свої!
— Ну не виженеш же родичів, люба, — усміхнувся Петро. — Хоч трішки мене підтримай. Мені ж одному гостей розважати доводиться. Ну вийди хоч на хвилин п’ятнадцять, та
– Бабусю, чому так? Я ж нічого поганого не роблю. Олеся зрозуміла, що це саме той випадок, коли ініціатива не сприймається на “ура”, і вся біда в тому, що ініціатива була якраз її
Олеся прокинулася від того, що півень Петро, як завжди, закричав о п’ятій ранку. Сонце ще не зійшло, але крізь щілини в старій дерев’яній рамі вікна вже пробивалося слабке
Нарешті, лише два місяці тому вони з чоловіком закрили іпотеку на свою двокімнатну квартиру. І щойно зітхнули вільніше, як з’явилася ця новина: квартира Олени Іванівни тепер належить Лілі. Іронія у тому, що за всі роки жодної копійки від Лілі вони не бачили. Та й уваги — теж. А догляд, ліки, рахунки — усе було на Марині та її чоловікові.
Марина стояла біля вікна й мовчала. Вона не могла повірити у те, що почула від чоловіка. — Марино, ну не можу ж я її залишити, — тихо сказав
— Я давно хотіла тобі сказати. Раз ви купили собі дім в Одесі — їдьте туди жити. А квартиру звільніть, я хочу жити сама. Мені з вами незручно. І, якщо чесно, ти мені не подобаєшся. Ти не господиня, — холодно промовила вона.
Два дні тому Ніна отримала документ про право власності. Тепер будинок в Одесі офіційно був записаний на неї та її чоловіка. Ніна була щаслива: їй не терпілося вирушити
Чотири місяці тому Тамара вперше відчула, що з Олегом щось не так. У нього раптом з’явився новий «друг» — Олексій. Той телефонував майже щовечора. Потім Олег почав їздити з ним на риболовлю — і завжди з ночівлею. Це здавалося дивним, адже Олег не любив риболовлю.
Жінка повернулася з роботи першою й, як завжди, почала готувати вечерю. За якийсь час почула, як у замковій щілині повертається ключ — прийшов Олег. Він нерішуче зупинився на
– Ірино Павлівно, то ви?- відчинивши вхідні двері здивовано сказала Дарина, побачивши свою свекруху на порозі. – А Тарас де? він же поїхав до вас щось допомогти
Дарина стояла на порозі своєї маленької квартири в старому будинку на околиці Києва, тримаючи двері відчиненими. Осінній вітер заносив листя з вулиці, і холодне повітря пронизувало її тонку
– Вона не моя онука! – різко вигукнула Валентина Петрівна. – Вона від іншого чоловіка! Я подарувала сережки тобі, як невістці, як дружині мого сина! А ти взяла і віддала їх чужій дитині
Катерина стояла біля вікна своєї маленької, але затишної квартири на околиці міста, дивлячись, як осіннє листя повільно кружляє у повітрі. Було тихе суботнє ранок, і вона тільки-но налила
— Люба тещо, не вчіть мою дружину обманювати чоловіка, — попросив зять.
Андрій того дня повернувся з роботи раніше, ніж зазвичай. Відчинивши двері, він побачив у передпокої куртку тещі й почув її голос із кухні. — Софіє, я ж знаю,

You cannot copy content of this page