Ця історія почалася півтора року тому, коли я переїхала в інше місто, через переведення мене в інший філіал компанії. Я відчувала себе самотньою тому записалася в місцевий дартс-клуб, там було небагато учасників, але всі захоплювалися грою і показували хороший рейтинг на змаганнях. В той самий час на роботі я познайомився зі своїм майбутнім чоловіком, тому вся ця історія відбувалася на його очах.
Один з членів клубу, цікавий начитаний чоловік, як мені тоді здавалося, почав залицятися до мене. Тоді я ще була вільною, ні з ким не зустрічалася, тому із задоволенням спілкувався з ним. Згодом дізналася, що цей чоловік одружений. Тут треба зробити відступ і пояснити, що у мене вкрай негативне ставлення до стосунків з одруженими чоловіками, також для мене табу чоловіки з дітьми.
Оскільки він був одружений, я чесно сказала, що мене не цікавлять такі стосунки, що у мене немає бажання ставати дівчиною для розваги, що я шукаю серйозні стосунки. Тому на цій темі я для себе поставила крапку.
Трохи пізніше я почала зустрічатися зі своїм майбутнім чоловіком, а з тим спілкувалася тільки в клубі в присутності людей. Я не звертала уваги на його листи в соцмережах і видаляла все, що не стосувалося клубу практично не читаючи, тому й не відразу зрозуміла в що вляпалася.
Через декілька місяців мене зустріла на вулиці, недалеко від клубу, жінка, це була дружина того чоловіка. Спочатку вона влаштувала істерику, а коли підійшов мій хлопець, то почала ображати мене і говорити, що я вкрала у неї чоловіка. Ще декілька учасників клубу підійшли на цей шум, разом нам вдалося заспокоїти її та пояснити, що він мені й дарма не потрібен. Ось як я дізнався, що він розлучився. А читала б, що він пише, то дізналася б раніше.
Той чоловік був неадекватним. Він телефонував мені з невідомих номерів і мовчав в слухавку, почав ходити за мною по п’ятах. Йшли ми з моїм хлопцем і він позаду нас. Тоді майбутній чоловік, неодноразово пояснював йому, куди піти й що робити. Але йому було байдуже. Дійшло до того, що він очікував мене біля мого будинку. Тоді у мене увірвався терпець, я пішла з клубу, змінила квартиру, номер телефону, пошту, видалила акаунти в соціальних мережах і отримала судову заборону.
Пів року була тиша. Ми одружилися з коханим і були щасливі. Нещодавно я випадково зустрілася з дівчиною з клубу, поспілкувалися, посміялися і розійшлися. Під час розмови вона помітила обручку, привітала і побажала щастя. Ось тільки щастя було недовгим.
Чоловіка перевели в інше місто на дуже хорошу посаду, вже минуло шість днів, як він поїхав. Я повинна здати проєкт і переїхати до нього на початку вересня. Два дні тому на робочий номер мені прийшло текстове повідомлення: “Заміж вийшла? Чому не я? Ну, це не на довго, вам не бути разом”. Я поки що не можу змінити робочу SIM-ку, новий номер для мене на 3 тижні ніхто не буде відкривати. А минулого вечора коли я йшла з роботи з роботи мене переслідував якийсь чоловік, я втекла стрибнувши в маршрутку. Я не знаю чи то він, чи ні, але дуже злякалася. Зателефонував до поліції, та мені сказали, що нічого такого не сталося і нічим не можуть допомогти.
Я сплю з увімкненим світлом, а ще дуже хвилююся за свого чоловіка. Не знаю, що робити.
