Через два місяці до Андрія приїхав чоловік на «Москвичі». Довго вибачався, що не міг раніше, а потім сказав: – Я в серванті, що у вас купив, знайшов невеликий тайник, в ньому було ось це, – і поклав на долоню Андрію знахідку

Після смepті мами Андрію додалося клопоту. Крім свого господарства і дачі, він повинен був наводити порядок і в спорожнілому тепер дворi. Хоча мамі і було 82, вона якось сама підтримувала свій двір, і Андрій тільки зараз це оцінив. І навіть дивувався: як їй це вдавалося в такі солідні роки?

Адже допомагав їй небагато: хіба що копати невеликий город і ще щось підремонтувати, що непідвладне жіночим рукам. І двір, і будинок завжди були в такому стані, що й не скажеш, що тут живе стара людина. Але це було раніше. Джерело

Тепер же, хоча минуло якихось два місяці, все почалося змінюватися на очах. На бетонному тротуарчику з усіх щілин вилізла висока трава, гарбуз з городу переліз через доріжку і вже збиратися забратися на стіну будинку, всередині будинку відчувався нежитловий, мepтвих дyх – порожнеча. Мабуть, дійсно треба продавати, як цього хоче Петро. При згадці про брата Андрій ще більше засумував.

Петро для нього завжди був авторитетом, не тільки тому, що старший на сім років, а перш за все тому, що завжди був справедливим і розсудливим. Андрію далеко не завжди вдавалося бути таким, яким він максимально намагався бути схожим на брата. Петро жив в Харкові, працював інженером, допрацьовував на заводі до пенсії кілька років, які залишилися. До матері приїжджав кілька разів на рік, і ці зустрічі сім’ї були завжди надзвичайно душевними.

І ось цей дивний дзвінок … Два тижні тому Петро ввечері зателефонував і Андрій не впізнав брата:

– Андрію, я знаю, ти тихенько все продаєш з маминої кімнати. А головне – де її золото? Ти про нього нічого не кажеш! ..

Андрій відчув, що падає в прірву … Як, чому, за що? Звідки ці підозри? Петро нічого пояснювати не став.

Але дійсно, де те золото? Андрій за клопотами з поxоpонамі, пoминкaми, тепер з вмістом двору зовсім забув, що у матері були дві золоті речі – годинник і обручкa. Але вона ніколи не говорила, що має якусь особливу схованку. Андрій витратив 2 години, заглядаючи в усі куточки будинку, відшукуючи всі можливі місця для схованки. Золота не було ніде!

А через чотири місяці знайшовся покупець на будинок. Давав не стільки як хотів Андрій, але Петро квапив:

– Давай, давай, мені потрібні гроші.

Покупцю будинку меблі були не потрібні, тому Андрій вирішив продати їх окремо. За ціною не стояв – треба було це зробити якомога швидше. Охочих вистачало – меблі ж добротні і недорого. Особливо прикупився чоловік, який приїхав на «Москвичі» з причепом: взяв диван, сервант, холодильник і крісло. Сказав, все для гаража: «Тепер зможу автономно жити, якщо дружина вижене».

Після продажу будинку Андрій віддав Петру його половину, той заради грошей приїхав спеціально. Ночувати не став, відносини між братами були вже не ті. Але про золото більше не згадував.

Читайте також: 4 роки тому я вийшла заміж. Любов – це важливо! Я була щаслива. Чоловік успішний, багатий, симпатичний, красиво залицявся, дарував квіти і обсипав компліментами. Я була впевнена, що я зустріла того самого, єдиного, «принца на білому коні». Але happy enda в моїй казці не було. Якось все склалося по-дивному

А через два місяці до Андрія приїхав чоловік на «Москвичі». Довго вибачався, що не міг раніше, а потім сказав:

– Я в серванті, що у вас купив, знайшов невеликий тайник, в ньому було ось це, – і поклав на долоню Андрію невеликі жіночий годинник і обручку. – Я два місяці був у дочки в Білорусі, повинен був терміново виїхати. Але знаю, це, мабуть, речі вашої мами. Вони для вас цінні.

– Ви навіть не уявляєте, наскільки.