Коли я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, то мене в ньому вразило те, що він завжди був в одязі випрасуваному й ідеально чистому, а ще від нього трохи пахло пральним порошком і це було щодня.

Я думала: «Оце дає, мені іноді лінь попрасувати, і я вибираю щось що не мнеться, а він кожен день ідеально виглядає».

Я навіть трохи комплексувати стала з цього приводу. Але скільки ми зустрічалися він навіть не натякнув, що зі мною щось не так.

Діма привів мене знайомитися з батьками і та ж картина, його батьки в найчистішому одязі, напрасовані і трохи пахнуть пральним порошком.

Ми один одному сподобалися. У Діми чудові батьки, ввічливі, з прекрасним почуттям гумору.

Відгуляли весілля і почалися звичайні сімейні будні. Ми оселилися у свекрів з перспективою придбати своє житло.

Так як у них квартира велика, то місця вистачило всім. До мене поставилися з добротою і увагою, і я була цьому дуже рада, так як була налякана розповідями своїх подружок про свекрух.

І тільки тепер зрозуміла чому всі чисті і напрасовані. Мама Діми, коли вдома, то весь час пере. У вихідні пральна машинка працює завжди. Якщо раптом щось відразу не було повішено або складено в шафу, то тут же потрапляє або відразу в пралку, або в кошик з брудною білизною.

Рушники, наволочки, підковдри, простирадла змінюються практично щодня. Я такого ще ніколи не бачила.

Свекор обожнює готувати на кухні, а свекруха весь час прасує, дивиться улюблені передачі і серіали і під них прасує. Мій одяг спіткала та ж доля. Ніхто не дорікав, що перемо і твоє, просто завантажувалося в машинку, а потім прасувати.

Я почала благати: «Мамо, будь ласка, не потрібно прати мої блузи і сукні, їм потрібен дбайливий режим, я сама». Зі мною погодилися, але я постаралася нічого не залишати на видному місці

Черговий раз свекруха збирала по всій квартирі брудні речі і не знаю, як затесався мій улюблений біленький ангоровий светрик.

З машинки вийшло щось кошлате і трохи злиняле. Як я плакала в той вечір. Свекри не знали, як мене заспокоїти. Пропонували завтра купити новий, ще краще.

Так ми і не купили такий же светр, не знайшли, купили щось інше. Потім скільки у них жили, свекруха тричі перевіряла, що кидає в машинку, щоб мене знову до сліз не довести.

Тепер я сама свекруха, але коли ходимо до батьків Діми в гості, то з мамою завжди згадуємо цей випадок і від душі сміємося.