Через місяць він пішов від дівчини, він по вуха був закоханий в Аллу. Їй було погано і соромно від цього, але вона нічого не могла вдіяти з їх почуттям. Їх намагалися звести всі колеги

До нас прийшов новий «хлопчик» на роботу. Женя успішно пройшов випробувальний період, дуже гармонійно влився в колектив – нам так не вистачає чоловіків. А він був молодий, серйозний, симпатичний і харизматичний – що нам, молодим дівчаткам ще потрібно?

Особливо вони все частіше і щільніше спілкувалися з Аллою. Зустрічалися на кухні за обідом або коли вона до нас в кабінет приходила в гості поговорити – вона була з відмінним почуттям гумору і досить чарівна. З нею хотілося спілкуватися. І ось вони з Женею стали говорити своєю, тільки їм зрозумілою мовою, жартувати свої жарти, все частіше разом обідати, намагалися перетнутися за чаєм, враховуючи, що працювали вони в різних кабінетах.

При цьому усередині вдаючи, що вони одне до одного байдужі. А головна причина, чому вони самі від себе намагалися приховати, що між ними «щось є», – у нього була дівчина, з якою вони разом жили. Більше року, все серйозно. Алла і Женя стали, як в школі, тією самої парочкою, над якою всі жартують і зводять один з одним ще більше. Їй так і сказали, що між ними не просто іскра пробігла, а цілий феєрверк спалахнув. Алла так цьому загальному висновку здивувалася: «Та ви що, дівчатка, всі це бачать?» «Звичайно, ми ж не сліпі».

Варто було їм з’явитися в одному приміщенні, вони одне одного зачіпали, жартували, обговорювали якісь тільки їм одним в цьому світі цікаві гіпотези. Алла все намагалася укласти їх взаємну симпатію в якісь розумні рамки: «Просто ми одного знаку Зодіаку, ми говоримо на одній мові. І взагалі, у нього є дівчина!». Вона вважала це несерйозним легким фліртом, адже він був молодший на чотири роки, у нього була дівчина, а у неї – дитина, і їй незрозумілі гіпотетичні романи були зовсім не потрібні.

«Алло, дівчина – не дружина!» – повторювали їй колеги. Їх так звані відносини довго залишалися на цьому рівні шкільної закоханості, поглядів, хвилювань, образ, жартів, обзивань і листувань.

Одного вечора кілька колег затрималися після роботи, потім вирішили зібратися на загальній кухні, замовили піцу. У якийсь момент вони залишилася з Женею наодинці. Він подивився їй прямо в очі: – У кіно підемо?

– Зараз?

– Так.

Алла за секунду все зважила: дитина з бабусею, вона вільна допізна, і вона, сама не розуміючи, що робить, погодилася. А в голові все крутилося «Дівчина – не дружина!». «Врешті-решт, це просто кіно, туди і з подругами ходять», – заспокоювала вона сама себе, вже, однак, розуміючи підсвідомо, що вона потрапила, і їй просто дуже захотілося з ним сходити в кіно і посидіти заради різноманітності без колег і поза робочої обстановки.

Вони йшли поруч в кіно, жартували, сміялися, намагалися одне на одного не дивитися, тому що соромилися обоє. Женя купив квитки, вони влаштувалися поруч, хвилин через тридцять він простягнув свою руку до її руки: вона не стала чинити опір. Вони трималися за руки весь сеанс. Більше нічого не сталося, він проводив її до будинку, вони розпрощалися, не з’ясовуючи, хто куди і до кого йде. Обоє були як в тумані і було зрозуміло – після цього вечора між ними закралося щось більше, ніж легкий службовий флірт.

Через місяць він пішов від дівчини, він по вуха був закоханий в Аллу. Їй було погано і соромно від цього, але вона нічого не могла вдіяти з їх почуттям. Вони офіційно почали зустрічатися, він познайомився з її сином. Через рік вони одружилися. Такий ось передбачуваний хеппі енд.

Шкода, звичайно, що такою ціною, що пара Женіна розвалилася колишня, але цим двом судилося бути разом, вони одне для одного явно призначені були. А дівчина його колишня? Не стала дружиною Євгена, але незабаром вийшла заміж за іншого.

Фото ілюстративне з вільних джерел