Через місяць, як не стало його дружини, коханець приїхав до Віри і сказав, що можна ще кілька місяців зачекати, а потім і зійтися, загалом, заміж Віру покликав після семирічного роману. А та взяла і відмовила

Вірі за сорок. Розлучена. Сім років до неї їздить Сергій – одружений чоловік. Вірина сестра при кожному випадку дорікає за зв’язок з одруженим:

– Краще б мужика вільного знайшла, ніж стільки років на чужого витрачати.

– А чого мені? Приїжджає і ладно.

– З’являється він як ясне сонечко, коли від дружини може вирватися.

– А мені вистачає! – хихотіла Віра, – що привезе – все моє.

Але нещодавно Сергій повідомив, що дружини не стало.

Через місяць коханець приїхав до Віри і сказав, що можна ще кілька місяців зустрітися, а потім і зійтися, загалом, заміж Віру покликав після семирічного роману.

А Віра відмовилася виходити за нього заміж.

– Ну, тоді і далі давай зустрічатися, а там видно буде, запропонував Сергій, подумавши, що Віра просто не хоче до нього переїжджати.

– І зустрічатися не хочу, – рішуче сказала Віра.

Сергій поїхав, так і не зрозумівши, відмови коханки. «Хто з цих жінок зрозуміє, чого їм треба, – міркував вдівець».

– Не розумію я тебе, – дивувалася Вірина сестра, – сім років була його коханкою, а коли запропонував стати законною дружиною, – відмовилася.

– Відмовилася, – підтвердила Віра, – Сергій жив із дружиною, а бігав до мене. А тепер якщо стану його дружиною – буде також бігати до іншої. Так що, сестрице, не хочу я пити каламутної водиці.