Дівчатка метушливо збиралися в гості. Дідусь отримував пенсію чітко день в день, а значить час було його провідати: “Лєн, він точно скучив, точно дасть грошей, як і місяць тому. Побігли!”

Дідусь свого часу залишив дружині і синові будинок, а сам з’їхав в орендовану квартиру. Він так і не зміг «звикнути» до агресивності дружини, яка не просто ревнувала його до всіх жінок, але і кидалася то з качалкою в руках, то з сокирою … Ревнощі її були настільки сильними, що чоловік вирішив не ризикувати і по-тихому втік з дому.

У перший же тиждень «тихого життя» подав на розлучення, так як повертатися до небезпечної жінки не планував. Дружина легко підім’яла під себе сина, з яким взагалі не давала спілкуватися батькові. З віком він перетворився в досить пасивного і забитого чоловіка, який самостійно не міг навіть вибрати собі одяг. Мати контролювала його життя від і до, тому сусіди і не здивувалися, коли чоловік по-чорному запив.

Мама подумала, потім ще раз і вирішила одружити сина, бо сама з ним вже не справлялася. Знайшла таку ж, як сама домінуючу жінку старшу сина і переконала його в тому, що це найкращий варіант.

Тихе весілля, потім тихі запої, з якими боролися вже дві чоловікоподібні жінки, які вважали себе головними в будинку. З’явилися діти, які копіювали поведінку мами і бабусі. Милі такі дівчатка, які звертали увагу тільки на слабких чоловіків, морально слабких.

І ось бабусі не стало, слідом за нею зліг батько. І саме в цей момент невістка «зрозуміла», що онукам треба спілкуватися з дідом. Він же зовсім один, дітей більше так і не мав і онуків-онучок немає у нього більше. Старенький такий дідусь, господар трьошки в центрі, та до того ж отримує пенсію пристойну.

Дід, якому так не вистачало останнім часом уваги, з радістю став спілкуватися з сім’єю сина і всім їм допомагати, в тому числі і фінансами. Внучки відразу ж його «полюбили, адже купував він все, що вони хотіли в перший час не дивлячись на цінники. Перший час він також давав дівчаткам гроші кожен раз, коли ті приходили в гості.

Через півроку, дідусь зрозумів, що надто вже балує Олену і Таню і «урізав їх кишенькові» до 100 гривень. Внучки зрозумівши, що більше він їм не буде тепер видавати і приходити стали раз в місяць, кожного разу «вгадуючи» точно день видачі пенсії.

Неприємно, коли ти потрібен близьким тільки тому, що даєш їм гроші. Зрозуміло, що різниця велика у діда і внучок у віці, тим мало спільних тем для розмов, але невже так складно дівчаткам дзвонити час від часу йому і питати як справи, щоб не таким явним був їх прихід в гості «за грошима»?

Фото ілюстративне з вільних джерел