Дівчина сиділа на лавці біля хати, заливалась гіркими сльозами, а десь там на сусідній вулиці гучно лунала музика і в мікрофон вигукували такі слова: ” Гірко, гірко, молодим Ігорю та Ірині”. А це ж вона мала бути на місті тієї вертихвістки. Варвара, яка закінчила інститут, відправили на роботу в сусіднє село в медпункт. Там вона стала жити біля старенького подружжя, в яких був великий дім.
Звісно Варвара як була дуже симпатичною, то на неї почали заглядатися місцеві чоловіки. Але сама Варвара, сама не зчулася як запала на сина однієї жінки в якої купляла домашній сир та яйця. А хлопець тільки закінчував школу, і мав їхати вчитися в район. Та жінка не могла нічого з собою зробити, шалено закохалася вона в Ігоря, хоч він був молодший від неї на 7 років.
Одного вечора в селі влаштували у клубі танці, куди з колегами по роботі прийшла й Варвара. І раптом до неї підійшов Ігор і запросив її на повільний танець. Він сам признався жінці, що вона йому теж подобається, бо сам вже давно помітив, як вона на нього дивиться. Так вони стали любитися. І не зважали ні на кого, як кажуть кинулась у любовний вир з головою.
Та раптом одного дня, Ігор не прийшов на зустріч до Варвари. І наступного дня і через тиждень і навіть через місяць його теж не було. А потім жінка дізналася, що він одружується зі своєю одноліткою. І от тепер Варвара сиділа та ридала, та не тільки через весілля коханого, а більше через те, що вже носила під серцем його дитину.
Але під ранок, коли вже весілля майже відгуляли у вікно до Варвари хтось постукав. Жінка одразу підбігла та відчинила, адже вона добре знала цей стук.
Так це був Ігор, який втік від своєї молодої дружини до коханої жінки. Так вони стали і дальше зустрічатися крадькома. А невдовзі селом пішла така новина, що Варвара та дружина Ігоря Ірина одночасно привели в світ дітей, і обидва хлопчики. а як вони попідростали, то стали зовсім схожі один на іншого.
Але коли Ірина і Ігор мали тільки одну дитину, то Варвара за 10 років, привела ще в світ четверо дітей, і всі вони були Ігореві. Ірина ходила до суперниці, просила, благала щоб та залишила у спокою його чоловіка, навіть ставала на коліна.
А Варвара їй у відповідь говорила: “Ти його у мене забрала, 10 років назад, хоча знала, що ми з ним любились, тепер просиш, щоб я залишила в спокої? Запам’ятай, ми з Ігорем будемо все-таки разом “.
І це все-таки сталося, аж через 25 років. Коли єдиний син Ігоря та Ірини був одружений, а п’ята донька Варвари та Ігоря пішла тільки до школи. Хоча і так чоловік за весь цей час постійно допомагав жінці і дітям. Варвара весь час його питала:
” То ж, коли ти прийдеш уже до нас жити?” Ігор відповідав:
“Почекай, кохана, ще не час”. Варвара не розуміла справжньої причини, але покірно чекала та дочекалась.
А причини виявилась в тому, що коли мати Ігоря почула про їх любов, занедужала і взяла з хлопця слово, що поки вона жива, то він не буде разом з Варварою. Ігор не міг не послухати матері і не виконати її слів. А мати ще жила довгі роки, і аж коли старенької не стало, то наступного дня Ігор зібрав валізи і пішов нарешті до коханої Варвари.
Автор: Нінелія. Світлина: Наталії. Настрій: Усвідомлення.
