“Дівчина з дитячого будинку зовсім не пара нашому синові!”: Ми втратили сина, а через двадцять років він стояв на порозі

Мій син завжди вважав, що одружуватися треба один раз і назавжди, він говорив:

«Хочу таку любов, як у вас з татом, на все життя».

Ми з чоловіком одружилися, коли нам було, мені 18, а чоловікові 20, ось і живемо разом в любові та злагоді. У нас своя квартира, у сина своя. Джерело.

Дзвонить син і каже, що, разом з другом Іваном поїдуть відпочивати, а по приїзді, він обіцяв купити нам путівки і ми поїдемо, відпочинемо, син ніколи про нас не забував. Ось проходить днів 10, дзвонить Антон і каже, що зустрів дівчину, вона з дитячого будинку, освіти немає, працює продавцем морозива.

Я була сама не своя, яка така морожениця, вона не пара нашому синові, без освіти, тим більше з дитячого будинку. Антон захлинаючись розповідав, яка вона добра, красива, і взагалі найкраща. Ми подумали, гаразд, приїде, поговоримо. Чоловік цю новину сприйняв спокійно, говорив:

– «Ти ж хотіла онуків, ось і будуть. А освіту отримає, невже ми їй не допоможемо?»

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Не пощастило моєму хлопчикові повернутися додому, літак розбuвся при посадці. В одну мить став чорним для нас з чоловіком. Ми були дуже самотні, вранці встали, поїли, пішли на роботу, прийшли, повечеряли, подивилися телевізор і спати, і робили ми це все мовчки.

Минуло 20 років, ми зараз на пенсії, сидимо вдома, не працюємо. В один з чергових чорних днів, дзвінок у двері, я відкрила і обімліла, на порозі стояв молодий чоловік, точна копія нашого сина Антона в двадцятирічному віці, а поруч з ним молода, красива жінка.

Я почала кричати, плакати, коли чоловік побачив молодого хлопця,  став, як укопаний. Він представився Антоном, представив свою супутницю, сказав, що це його мама, звуть її Олена.

Я запросила їх в квартиру, поставила чайник, і коли ми сіли пити чай, Олена розповіла, що познайомилася з Антоном старшим на відпочинку, вона торгувала морозивом і що вона та сама Олена, з якою хотів одружитися їх син. Вона на початку подумала, що Антон її кинув, а потім дізналася про те, що він загuнув, до цього часу, вона була вагiтна.

Приїжджати до них, вона не хотіла, щоб не подумали, що вона приїхала через житло, народила хлопчика і назвала його на честь батька Антоном. У неї був дядько, який їй завжди допомагав.

Вона закінчила медичний інститут, працює лікарем у відділенні реанімації. Заміж так і не вийшла, такий, як Антон старший їй більше не зустрічався. Син дізнався, що у нього є дідусь і бабуся і захотів з ними зустрітися. Ми з чоловіком сиділи і не могли слово сказати, все дивилися на Антона молодшого. Чоловік не витримав і сказав Олені:

«Спасибі, що приїхала до нас з сином, але потрібно було робити це набагато раніше, але все одно велике тобі, донечко, спасибі».

Читайте також: “Чужа обручка – чужа доля, а ви забрали її у пoкiйнoгo. Гріх учинили. І пішли з цим гріхом до вінця”

На сімейній нараді вирішили, що Олена переведеться в наше місто і буде працювати тут, онук теж переведеться в університет. Будемо жити однією сім’єю. Наше життя стало різнобарвним, живим, щасливим, невістка виявилася доброю, порядною.

Готуємося до весілля внука, у нас у всіх все добре. Бракує, звичайно, сина, але онук заповнює цю втрату.

Любіть, бережіть себе і своїх близьких, дорожіть кожною хвилиною, проведеною з близькими і рідними вам людьми.