Можливо, я сильно перебільшую, але боюся її втратити, покохав її дуже сильно.
Ми з моєю дівчиною, Іриною знайомі рік, і цей рік ми живемо разом. До мене в неї був шлюб та двоє дітей.
Колишній чоловік не помагав, він іноземець. Вона вирішила, щоб діти пожили у нього, тому що там дітям буде набагато краще, плюс до всього вона втомилася сама їх тягнути.
Між нами різниця у 5 років. На момент знайомства у мене були гроші, на які ми не витягли б навіть себе.
Ми поїхали на заробітки, хапнули від життя дуже багато проблем. Вона полетіла додому, я за місяць слідом за нею.
Місяць розлуки був важким. Її сім’я була зла через рішення віддати дітей на виховання батькові, тому спілкування з сім’єю у неї було.
Нещодавно у неї налагодилися стосунки із сім’єю, ми збираємося на свята, та й просто пообідати. Її сім’ї стало надто багато в нашому сімейному житті, а мене сприймає лише тоді, коли їй потрібно сплатити покупки або вирішити якусь проблему, тоді вона стає ідеальною жінкою.
Але як тільки від мене нічого не потрібно, може сидіти в телефоні, спілкуватися по 5 разів на день зі своєю матір’ю. Я начебто відходжу на другий план.
Два тижні тому мати запропонувала їй полетіти до дітей із наступним переїздом. Це запропонували і мені, але я відмовився, а моя дівчина спалахнула цією ідеєю.
Я намагаюся думати наперед, щоб не залишитися в одних шкарпетках, тому намагаюся продумувати кожен крок. Вона обурювалася і ображалася, але потім зрозуміла і вони полетіли.
Зараз знаходяться там, каже, що нудьгує, важко без мене, а за фактом спілкування сухе, коротке, навіть якесь нервове.
Було вмовляння, що не більше тижня, а тепер все переростає на місяць, а я просто втомився від всього і поділу моєї дівчини з усіма. З’явився відчуття і просто не виходить із думок те, що вона там залишиться.
Можливо, я сильно перебільшую, але боюся її втратити, покохав її дуже сильно.
Ця нав’язлива думка не дає мені спокою.
Допоможіть порадою, будь ласка.
Автор: Оксана
