Моя найкраща подруга зустрічалася з хлопцем якого я кохаю.
Ми з дитинства дружимо, вона хороша людина, але має погану рису характеру – заздрість.
Віра росла в трохи біднішій сім’ї і завжди хотіла мати те, що й я.
А я з почуття провини віддавала їй більшість іграшок, а пізніше й речі.
В школі вона показувала з себе хто зна кого, і тільки біля мене була щирою.
Ми хотіли поступити разом в універ, але не вийшло.
Зараз ми вже дорослі жінки, проте вона не змінилась.
Колега по-роботі давно мені подобався, він теж проявляв знаки уваги в мій бік.
До одного вечора, я досі пам’ятаю ту ніч, коли познайомила Віру і Тараса.
Вона знала що він мені подобається, тому спеціально до нього загравала, він зніяковів, а я не мала сміливості зізнатись у своїх почуттях.
Наступного дня вони вже обмінювалися повідомленнями, на мене особливої уваги ніхто не звертав.
Ми домовились зустрітися в барі, коли вони зайшли разом, то я все зрозуміла, і мені стало зле.
– Ми зустрічаємось. Радісно викрикнула Віра, і торкнулася його губ.
В мені пройшов якийсь розряд, це все справді відбувається.
Я хотіла ридати в подушку, а не вдавати ніби рада за них. Вечір тягнувся цілу вічність, хотілось просто зникнути.
Читайте також: -Така красуня, модниця, закінчила інститут з червоним дипломом, має добру роботу, а чоловіка достойного поруч нема.
Віра радісно притискалась до Тараса, і розповідала як пройшов тиждень.
Їхні стосунки тягнулись декілька місяців, аж доки дівчині не набридло.
Вона його покинула і пішла до якогось спортсмена.
Я вирішила що з мене досить, і закінчила наше спілкування.
А Тарас перевівся в інше місто, і ми більше жодного разу не зустрілись.
Автор: Настя. Передрук заборонений.
