Проте що ж ми знаємо про походження просфори? Що символізує цей хліб?
Тут доречно віддалитися від реалій сьогодення та зрозуміти первинну суть просфори як жeртви, яку приносять до церкви, а не виносять з неї (і це не обов’язково хліб).
Просфора – це добровільна жeртва давніх християн для Літургії та спільної трапези по богослужінню.
Просфорою (з грецької ) в давнину називали приношення християн, частина якого служила для Літургії, а залишки – для агапе, звичаю давньої Церкви, згідно з яким всі члени місцевої спільноти (вільні і раби) збиралися разом на спільну трапезу, під час якої завжди здійснювалася Євхаристія.
Читайте також: Свята Плащаниця: треба знати, що цілунок плащаниці замінює святе причастя
Спільна просфора символізує соціальну рівність вірних та їх єднання в Христі.
Характер агапе був релігійний: найважливішим моментом зібрання було здійснення Євхаристії. Також вона символізувала соціальну рівність всіх членів общини і їх єднання в Христі. Більш заможні турбувалися про харчі для бідних, проте й бідні вносили свою лепту, або працю в спільну казну. На «вечері любові» всі обмінювалися поцілунком миру, тут читалися послання від інших Церков і складалися відповіді на них.
«Наші невеликі вечері… називаються грецькою назвою агапе, яка означає любов або дружбу. Скільки б вони не коштували, витрати на них, які роблять віруючі із любові, є надбанням. Під час цієї трапези їдять бідні. Вечеря розпочинається молитвою до Бога. Коли (після вечері) умиють руки і запалять свічки, кожному пропонується вийти на середину і проспівати що-небудь на славу Божу із Писання чи від себе, хто як може. Вкінці вечері також здійснюється молитва, якою вона і закінчується. Розходяться не штовхаючись і не тиснучись; але з тією ж скромністю і чистотою, з якими прийшли на зібрання; тому що тут наситилися не стільки їжею і питтям, скільки доброю наукою».
Перші християни, які приходили на літургію, жeртвували на просфору все, що потрібне до столу.
Приношення (по–грецьки просфора), чи пожeртвування, приймали диякони; імена тих, хто склав пожeртву вносили в особливий список, який з молитвою виголошували під час освячення Дарів. Рідні і близькі помeрлих робили приношення від їх імені, та імена помeрлих, внесені в особливий список, також виголошувалися. Із цих добровільних приношень (просфор) відділялася частина хліба і вина та молитвою, словом Христовим і прикликанням Св. Духа, освячувалося в Тіло і Кpов Христову, а інші дари, над якими також виголошувалися молитви, використовувалися для спільного столу.
У 5 столітті “агапе” – вечерю любові – відділили від Літургії. Відповідно змінилося значення просфори.
Коли агапе відділили від Літургії, просфорою почали називати тільки хліб, який використовували для здійснення Євхаристії.
Жeртовний хліб – просфора – містить в собі христологічну символіку: просфори виготовляють з двох частин, які означають Божество і людськість Ісуса Христа.
Просфора складається з двох частин, які виготовляються з тіста окремо одна від одної і потім з’єднуються разом. На верхній частині ставиться печатка, що зображає чотирикінцевий рівносторонній хрест із написами над поперечиною хреста IС і ХС (Ісус Христос), під поперечиною NI КА (грецькою перемога).
На просфорах здійснюється перша частина Божественної Літургії – проскомидія. Проскомидія означає приношення, тобто цим словом виражається дія того, хто приносить, хто жeртвує комусь яку-небудь річ. Сама ж річ, яку приносять, називається просфора, тобто те, що приноситься, дар.
Пізніше просфору та вино, що стали тілом та кpов’ю Ісуса Христа за звершеним Таїнством, споживаємо під час Євхаристії.
Чому саме хліб?
Тому що Господь Сам назвав Себе Хлібом. «Я є Хліб життя» (Ін. 6:48). І під час Таємної вечері саме хліб Господь переломив, сказавши: «Це є тіло Моє, що за вас ламається: Це чиніть на спомин про Мене» (Лк. 22:19).
Згадаймо євангельську притчу про закваску (Мф. 13:33). Просфора печеться обов’язково з чистого пшеничного борошна. В її склад входить вода (освячена) і сіль. Вгорі просфори є печатка.
До просфори потрібно ставитися як до святині. Це не простий хліб. Він брав участь в богослужінні (Святе святих Православної Церкви) – Літургії.
Вдома його слід зберігати в спеціальному місці, можна біля ікон, а споживати зі святою водою тільки натще (на голодний шлунок) з молитвою: «Господи Боже мій, нехай буде дар Твій святий свята Твоя просфора і свята Твоя вода на відпущення гріхів моїх, на просвітлення розуму мого, на зміцнення душевних і тілесних сил моїх, на здоров’я душі і тіла мого, на відігнання пристрастей моїх за милосердям Твоїм, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих Твоїх. Амінь ». Слід уважно ставитися до крихт, намагатися не смітити і не розкидати їх. Цвіла просфора за звичаєм утилізується: викидається в річку – в проточну воду.
Найбільш зручно зберігати просфору наступним чином. Поки вона свіжа, розрізати її на маленькі шматочки, покласти їх в полотняний мішечок, щоб вони висохли (можна і в поліетиленовий, тільки не закривати його, щоб був доступ повітря). Коли часточки просохнуть, їх зберігають хоч кілька років. Маленькі шматочки зручніше їсти. Крім того, ціла просфор
Джерело.
