Чоловік назвав доньку на честь своєї колишньої “любки”
Іра у шлюбі вже 10 років. Міцна щаслива дружня сім’я. Чоловік — надійний, розумний, красивий, вихований, грошей заробляє не так багато, але старається. Троє дітей – хлопчик та дві дівчинки.
Жінка не працює, якщо їм бракує грошей, то допомагає її мати. Має свій бізнес, у батьків чоловіка свій. Тільки вони більше люблять не чоловіка, а його старшого брата, працюють усі разом і найкращі відсотки завжди перепадають по роботі саме старшому братові.
Чоловіка це засмучує, а Ірі якось байдуже, їм же вистачає. Жінка взагалі не розуміє, як можна конкурувати із рідним братом?
Іра в сім’ї єдина дитина, а їй дуже хотілося б мати братів і сестер, а має тільки двоюрідних. Може тому їй з дитинства так і хотілося мати багато дітей.
Все давалось жінці легко, швидко приходила у форму, зайвої ваги не набрала жодного разу. Виглядала привабливо, стежила за собою.
Чоловік Іру підтримував у її прагненні створити велику родину. Із задоволенням порається з дітками. У них все було просто відмінно. З мінусів тільки те, що іпотеку за квартиру треба платити. Набридло поневірятися по орендованих квартирах, і вони купили двокімнатну квартиру в місті. Тож доводилось заощаджувати.
І ось на етапі появи третьої доньки виник неприємний сюрприз. Чоловік, як завжди, був радий дитині, підтримував жінку, все було гаразд.
А потім, коли почали вирішувати, як назвати дівчинку, запропонував назвати Аліною. Це, мовляв, його улюблене ім’я. Іра була не проти.
Назвали. А потім жінка випадково дізнається, що його перше кохання так звали і ще одну його “любку, сонечко, що всім світить”, яка йому дуже подобалася колись. Тобто Іра знала про них у минулому, але не знала, як їх звали.
Чоловік у перший рік після весілля багато розповідав їй про перше кохання, з яким у нього були стосунки 6 років до неї. А потім вони розлучилися, начебто, вона його на когось проміняла. Одна з них особливо запам’яталася йому своїм непередбачуваним характером.
Все казав, що він дуже радий, що жінка така спокійна та надійна, не те що та.
Вона йому ще в коханні зізнавалася перша, а він її відкинув, бо вже зустрів Іру. Ну і вона його вже після їхнього весілля вітала зі святами. Чоловік інтересу до спілкування не виявив, і вона перестала писати.
Чоловік ніколи не говорив, як їх звали. Але днями промовилась дружина його брата. У розмові з чоловіком про нашу доньку згадала, що його “любку” теж звали Аліна і що таке рідкісне ім’я. Він відповів, що в нього на роботі теж була Аліна, тож не таке вже й рідкісне.
Іра потім спитала його, а що за Аліна на роботі була. Він відповів: «та, та яка мені в коханні зізнавалася, а я їй відмовив». Тепер Іра ходить і думає, що когось із цих дівчат він не забув, пам’ятає й досі любить. Що залишила такі драматичні сліди за собою.
Чи це так може бути, щоб чоловік називав доньку на честь когось із колишніх. Іра думала, що таке тільки у жінок буває. І чому тоді першу доньку так не назвав, а саме другу? Чи це не означає, що в нього саме зараз відновився роман із цією дівчиною.
Із чоловіком говорити жінка не хоче поки що. Ім’я молодшої доньки тепер просто не може вимовити вголос.
Але ж не станеш називати інакше, документи вже оформлені.
