Жінки можуть кидати в мене камінням, але я як раз з тих чоловіків, які покинули дружину з дитиною і пішли до іншої. Причому я про це не шкодую, лиш жалкую, що перший раз одружився. Сімейне життя у нас не задалася практично з самого початку. Мені б придивитися до того, як батьки моєї дружини живуть, до тещі, а тоді у самого розуму не вистачило, а ніхто не підказав.
Теща – людина владна. Чоловік у неї поступливий, слова поперек сказати боїться, а теща всім в будинку заправляє, та тільки покрикує на всіх. Поки я в наречених ходив, вона тихіше була і не так командувала, а після весілля почалася казка-пісня!
А дружина вся в матір, теж хитра і владна. З матір’ю, раніше душа в душу жила, поки разом і залежала від неї. А як заміж вийшла, то за звичаєм і наш будинок вести стала.
Але я не тесть, і терпіти це мовчки не став. Я сім’ю забезпечив і житлом, і матеріально добре. Дружина працює за своїм бажанням, щоб вдома не сидіти, а потреби в її заробітку немає ні найменшої. І коли вона стала характер показувати і мною керувати, я намагався її на місце поставити, а вона на диби.
Читайте також: Коли не було ні найменшого приводу, міг вчинити гучний скандал. «Ні, це не любов. Любов не може бути такою ».
Ось і почався у нас дим коромислом – істepики, скaндaли. І, що прикро, я не можу зрозуміти, чого вона хоче? Адже, головне, не хто сказав, а хто правильно сказав, щоб на користь сім’ї було. А у неї, щоб було по її, і крапка!
Стільки сліз і істерик довелося пережити, ледь витримав. І до мами вона йти погрожувала, і посуд била, але я твердо сказав, що я господар в хаті і командувати собою не дозволю. Я не проти, щоб все разом обговорювати, але є справи, в яких я краще розбираюся. Я ж не ліз в її каструлі та горщики!
Зрозуміло, що в стосунках вже все не так стало – яка тут любов, коли мало не кожен день істерики з погрозами і сльози. Дійшла справа до того, що я вже мав заслужити різними поступками, щоб лягти в ліжко з власною дружиною. Природно, що так бути не могло, і в мене з’явилася інша жінка – тиха, спокійна.
Є за що мене звинувачувати? Я і так чотири роки прожив з дружиною. Стільки тягнув тільки через доньку – шкода було її з такою матір’ю-істеричкою залишати. Але, врешті-решт, я ж теж людина жива, і життя у мене одне.
Коли дружина дізналася, що у мене є інша, так вона і з матусею на цьому грунті помирилася – свого досвіду не вистачило. Ось коли удвох насіли на мене, я зрозумів, що далі їхати нікуди. Тещенька навіть на роботу до мене сходила до начальства, правда там її послали – сказали, що на роботі працюють, а не сімейним вихованням займаються.
Розлучення було теж, ворогу не побажаєш. Дружина зажадала залишити їй квартиру, майно, але я не заперечував – це справа наживна, тим більше, що моя дочка повинна жити в пристойних умовах. Але сліз, погроз, скaндaлів і образ я наївся з цим розлученням по вуха. Навіть судді співчутливо на мене дивилися, коли вони мене з матір’ю навперебій брудом поливали.
Тепер моїй колишній дружині спокою не дає те, що я одружився і живу добре. І дитина у нас є, хлопчик. Дружина у мене душевна, розуміюча, спокійна, привітна. І вдома завжди гарний настрій і затишок. Ось колишня дружина і придумує тисячі причин, щоб мене до себе додому зазвати і спекулює дочкою. То каже, що вона захворіла, то допомогти потрібно, то ще що придумає. А я дивлюся на неї і думаю – як я взагалі на тобі міг одружитися ?!
Шкода тільки, що дитину я у неї забрати поки не можу. Тільки сказав, так вона в істериці битися стала і кричати, що взагалі мені бачитися з нею не дасть, якщо я хоч раз таке ще скажу. А я думаю, що ось скоро дочка підросте і сама вирішить, з ким їй жити. Тим більше, що моя нинішня дружина не тільки не заперечує, а навіть сама запропонувала.
Ось і як мене назвати з вашої жіночої точки зору? Негідником, який кинув дружину з дитиною і пішов до коханки? А за що? Від добра ж добра не шукають. Так що не судіть мужиків всіх під одну гребінку. За життя з жінками рік за два зараховувати потрібно за шкідливість. Так що, якщо чоловіки біжать з дому, куди очі дивляться, у них причина є. А причину цю нехай дружини в собі пошукають.
Євген Евтюхов
