Два маленьких братики потрапили у дитячий будинок. Одного звали Марк, а другого – Томас. Спочатку їм було дуже важко звикнути до порядків нового «дому», але добре та турботливе відношення працівниць змушувало їх не сумувати та швидше адаптуватися.
На відміну від добрих працівниць, хлопчакам дуже не пощастило з жopстокими однокласниками, які постійно намагалися нашкодити та зробити боляче. Джерело
Марко був слабким та не міг себе захистити, тому часто ставав жepтвою його однолітків. В той час розумний та досить сильний Томас намагався усіма силами захистити свого маленького брата. Так сталось, що Марко був не таким, як інші діти, адже мав проблеми з зором.
Напевно через цю свою особливість ним не цікавилися батьки, а старший братик вигадував тисячі причин, щоб його не забрали батьки та Марко не залишився один.
Йшли місяці і от одного дня один з лікарів дитбудинку підкликав до себе Томаса та каже:
– Ти мені й дружині так до душі припав, ми хочемо тебе до себе забрати. Хочеш мати справжню маму й тату?
Хлопчик спочатку зрадів такій новині, але потім згадав про маленького Марка та сказав: «Ні» і стримуючи сльози втік.
Коли лiкар знайшов його, то він допомагав Марку прочитати книгу. Вони не помітили лiкаря і тут маленький хлопчик повертається до старшого і говорить «Дякую тобі, ти усе, що у мене є!»
Можливо, ви також чиєсь «все»!
