Віддала незнайомій бабусі продукти
Маленька Рита кружляла по квартирі з ганчіркою в руках і тривожно поглядала на годинник. Вона боялася, що не встигне зробити все до приходу матері. Дівчинці зовсім недавно виповнилося сім, але вона вже була справжнісінькою господаркою: і їсти приготує, і підлогу вимиє в квартирі, і пил протре, і речі до пральної машини покладе.
Дитинство Рити скінчилося рано, і їй мимоволі довелося подорослішати. Два роки тому батько пішов із сім’ї, знайшовши собі іншу жінку. Маму Ольгу сильно підкосила зрада коханої людини: вона багато плакала, часто хворіла і сиділа вдома на лікарняному. А рік тому, коли дівчинці виповнилося шість, несподівано пішла з життя її бабуся, здоров’ю якої можна було тільки позаздрити. Маму ще сильніше зламало те, що трапилося. Вона просто не могла виходити на роботу, через що її звільнили, вирішивши, що жінка часто бере лікарняний, адже такий працівник нікому не потрібен.
Зібравшись із силами, мама влаштувалася посудомийкою в кафе і почала сильно втомлюватися. Вона пропонувала дочці почати ходити в садок або в підготовчий клас, адже сидіти вдома цілими днями зовсім не діло, але Рита негативно мотала головою. Дівчинка дуже переживала як мама буде справлятись з усіма хатніми справами самотужки та ще й після важкої робочої зміни на роботі.
Одного разу, засидівшись за переглядом нового мультсеріалу, Рита надто пізно схаменулась, що не встигла прибратись, і почала носитись по квартирі неначе пропелер, намагаючись встигнути закінчити все до приходу матері. Незабаром у замковій свердловині почувся скрегіт ключа, і дівчинка важко зітхнула, втираючи піт з чола. Вона подивилася на прибрану квартиру та посміхнулася. Встигла.
– Ти знову як бджілка Майя? Ритуль, ну я ж тобі казала мультики подивитись, щоб ти трохи відпочила, а ти все зі своїм прибиранням! – винувато зітхнула Оля.
Ти не хвилюйся, мамо, я і це встигла зробити, а завтра ще подивлюся! Як минув твій день?
– Як завжди. Роботи було багато, втомилась. Ой! А я ж за продуктами забула зайти.
Подумавши, що в магазин за продуктами Рита й сама могла б збігати, дівчинка пожвавішала.
– Мамо, давай я збігаю в магазин? Адже я вже ходила! – зголосилася Рита. – Не вперше буде.
– Зі мною нічого не станеться! Я вже доросла, і я знаю головне правило – жодних розмов із сторонніми! Зі мною все добре буде, – продовжила переконувати маму Рита, сподіваючись, що та не упиратиметься і погодиться з нею
Мама витягла всі гроші, що було в гаманці, і простягла дочці. Взявши ще список, Рита побігла до магазину. Вона поспішала, хотіла якнайшвидше повернутися додому, щоб не змушувати матусю нервувати. Набрала до кошика все, що попросила мама і поспішила на касу. Дівчинка зайняла чергу і почала терпляче чекати. Дорослі з подивом поглядали на неї, хтось перешіптувався, говорячи щось по типу «безпритульниця», але Рита не звертала на них жодної уваги – адже вони не знали правди, не мали навіть уявлення, що вона сама хоче дбати про матусю.
На сусідній касі в черзі стояла бабуся, і вона чомусь привернула увагу Рити. Дівчинка згадала свою бабусю, з якою часто приходила до цього магазину. Рита спробувала відвести погляд убік, але не змогла, продовживши спостерігати за старенькою, що стоїть на касі. Та складала в пакет молоко та булочки тремтячими руками і посміхалася, але не комусь, а самій собі.
Почувши суму на касі, бабуся подивилася на касиршу якимось порожнім поглядом, дістала з кишені дрібницю і простягла.
– Ви що, вирішили познущатися з мене? Навіщо ви мені цю затерту купюру даєте? – обурилася жінка, що сидить за касою
– Доню, ти чого? Розрахуй, мене будь ласка, якнайшвидше, я їсти дуже хочу!
Касир заперечливо похитала головою і повернула купюру бабусі.
– Бач, шахрайка яка. Я зі своєї кишені, чи що, платити за тебе мушу? Давай, йди-йди! Я не жартую!
Бабуся опустила голову, вилаялася собі під ніс і похнюпившись вийшла з магазину без покупок.
– Здрастуйте! Вибачте! Ви сильно їсти хочете? – наздогнавши бабусю запитала Рита.
– Дуже хочу, люба! Сил просто нема. Другий день, чи вже третій, у роті макової росинки не було.
Рита постояла кілька секунд і зрозуміла, що ухвалила правильне рішення віддати бабусі продукти, окрім макаронів, які потрібно варити.
– Їжте! На здоров’я! А мені бігти до матусі треба, щоб вона не переживала.
– Мамо-мамо! Я повернулася! Мамо, ти не будеш сваритися на мене? Я всі продукти бабусі бездомній віддала. Вона була дуже голодна.
Рита розповіла мамі про свій вчинок і про бабусю, і що вона не змогла пройти повз чужу біду. Коли серце трохи заспокоїлось у обох, мама притиснула дочку до себе.
– Мила, розумієш, безхатченки дуже часто обманюють. Швидше за все, ця жінка тебе обманула.
– Мамочко, але ця бабуся насправді була голодною. Вона плакала! Я це бачила! – обурилася Рита, намагаючись відстояти свою думку.
Розуміючи, що аванс на роботі виплатять тільки завтра-післязавтра, а їсти дитині потрібно давати вже сьогодні, мама Рити вирішила вийти на вулицю і подивитися на ту бабусю. Але бабуся нікуди не поділася за цей час, вона не намагалася втекти чи віддати комусь продукти, а вже сама встигла приступити до трапези. І тут, мама Рити впізнала свою давню знайому. Це була найкраща подруга її мами з дитинства:
– Наталія Іванівна, це ви? – пробелькотіла Ольга.
– Оля, а ти якось змінилася прямо! А де ж твоя матуся? Чому ти одна гуляєш так пізно?
Стало зрозуміло, що в бабусі є провали в пам′яті і вона впізнала в Олі ту маленьку дівчинку яку доглядала в дитинстві багато років назад. Наталію Іванівну дівчата забрали до себе додому, по дорозі розпитуючи про життя і як так сталося що вона опинилася на вулиці. Мама Оля згадала своє дитинство і те, як Наталія Іванівна уважно і з відкритою душею ставилася до неї, в скрутні життєві моменти доглядала за нею, водила і забирала зі школи. Оля товаришувала з її сином Артемом, але їх родина переїхала в інший район і зв’язок обірвався.
Автор: Вікторія
