fbpx

“Дивна дівчина, попросила зупинити автобус посеред зимового лісу і вийшла”

Ця дивна історія трапилася з моєю найкращою подругою Оленою. Одного разу я, Олена, мій чоловік і його друг Микита поїхали на фестиваль в Казань. Туди ми вирушили на поїзді, а зворотних квитків не дістали і вирішили повертатися на автобусі. Їхати всього одну ніч, квиток дешевше залізничного. Відмінний вихід!

Був уже листопад, вдарили перші морози. Втім, в автобусі було тепло, ми швидко зігрілися і задрімали. Микита і Олена сиділи перед нами. Пам’ятаю, в якийсь момент я прокинулася, побачила в отворі між сидіннями жовту куртку Олени і спокійно заснула знову. І раптом Микита почав будити нас:

– Ей, народ, а де Лєнка?

Куртка її на місці, в кишені – паспорт і гаманець, але сама подруга немов випарувалася! Куди вона могла подітися – в листопаді, без верхнього одягу?

– Зателефонуйте їй на мобільник! – запропонував Микита. – Вона трубку носить в джинсах.

Стали звонится. Як би не так, мобільник відключений.

– Олена ж казала, що телефон розрядився! – згадала я. – І вона не встигла його зарядити перед дорогою. Як тепер її шукати?

Звернулися до водія автобуса.

– Така висока дівчина в светрі і джинсах? – питає. – Так, зійшла вона. Попросила мене зупинити і вийшла.

– Як вийшла? – отетеріли ми. – Цього не може бути, вона ж квиток до Москви брала, та й взагалі всі її теплі речі в автобусі залишилися.

– А я звідки знаю? – знизав плечима водій. – Вона сказала, їй потрібно вийти, я і зупинився. Я їй не сторож і не нянька.

– Добре, а ви хоч пам’ятаєте, чи давно вона вийшла і де?

– Так перед Володимиром. Уже години півтори буде, як вийшла. Я ще здивувався, чого це вона: темно, до найближчого села кілометрів з десяток приблизно, але вона ж попросила.

Сказати по правді, ми cтрaшeнно перелякалися. Повернутися можливості не було, тому всю дорогу до Москви ламали голову: куди і навіщо вирушила наша подруга – без верхнього одягу, грошей і документів. Микита припустив, що Лєна могла побачити на дорозі когось знайомого і вийшла. Але чому тоді нас не попередила і куртку не взяла?

Добравшись до Москви, я зателефонувала подрузі додому, з жaхoм уявляючи, що буду говорити її мамі. Лєна кілька разів скаржилася нам, що та її надмірно опікає і турбується. Як повідомити літній нeрвoвій жінці про загадкове зникнення дочки? Яка ж була моя радість, коли трубку взяла сама Олена.

– А я тобі як раз дзвонити збиралася! – радісно повідомила подруга. – Все думала, приїхали ви чи ні. Я вас випередила. А мене, уяви, прямо до будинку довезли, тут така історія трапилася.

І Олена розповіла свою історію. На мій погляд, абсолютно неймовірну.

Вона прокинулася вночі по самій банальній причині – їй захотілося в тyалет. Вона знала: іноді водій, якщо попросити, може ненадовго зупинитися. І Лєна, не надягаючи куртку, підійшла до водія.

– Зупиніть, я зійду ненадовго, – сказала вона йому.

Незручно ж сказати чоловікові, що їй захотілося в тyалeт! Напевно, літній водій просто не розчув Олениного «ненадовго». Вона відійшла в лісок і з жaхoм побачила, що автобус рушив і став повільно набирати швидкість. Лєна побігла за ним, але хіба доженеш? Так і залишилася вона одна на нічній дорозі – без теплого одягу, грошей і документів.

І ось перед Оленою нічне шосе – темне, неосвітлене і абсолютно безлюдне. Телефон розряджений, так що попередити нас, що залишилися в автобусі, вона не могла. Варіант один: потрібно дістатися до найближчого населеного пункту і попросити допомоги. Але Лєна й гадки не мала, скільки їй доведеться йти. Проте, морозне повітря підганяло її. Добре, що теплий светр хоч трохи рятував від холоду. Але при мінус десяти градусах такого захисту надовго не вистачить.

Лєна йшла вже майже півгодини, коли біля неї загальмувала машина. Там сиділо троє молодих хлопців східної національності. Опустивши скло, стали кликати її:

– Дівчино, сідай до нас, ми тебе підвеземо!

Один з них навіть вийшов з машини. Спочатку Лєна навіть хотіла погодитися (де ще на безлюдній нічний дорозі знайдеш іншу машину?) Але потім злякaлася: занадто розв’язно поводилися молоді люди, особливо той, що вийшов з машини, він намагався хватати її за руки.

– Ні, я нікуди не поїду: зараз за мною наречений приїде! – збрехала вона.

Почувши слово «наречений», хлопці відпустили Олену і поїхали. А вона побрела далі. Мороз проймав її вже до самих кiстoк. Вона заплакала. А потім Лєна, що не вірила в бога, стала молитися. Згадала слова молитви «Отче наш», яку в дитинстві вчила її бабуся.

Олена вже зовсім замерзала, їй хотілося просто сісти під дерево і ні про що не думати. Раптом на зустрічній смузі з’явилася самотня машина. У Олени навіть не було сил спробувати її зупинити. Та й який сенс, якщо на зустрічній, звичайно, вона не зупиниться. Однак водій, проїхавши повз, раптом різко розвернувся. Під’їхав до Олени, зупинився.

– Вам куди, дівчина?

– В-в-в Москву! – промовила Олена, заїкаючись від холоду.

– Сідайте, поїхали!

Так і довіз Олену прямо до будинку. А оскільки машина їхала швидше автобуса, вони обігнали нас і опинилися в Москві раніше. По дорозі водій розповів про себе. Йому 30 років, звати Діма, він рятувальник МНС, у Володимир приїжджав провідати батьків. Бабуся Діми живе в селі неподалік від міста, і він збирався відвідати її на наступний день.

– Але тут сталося дивне, – розповідав Діма – Я прокинувся пізно вночі і зрозумів, що їхати до бабусі треба прямо зараз. Щось наче змушувало мене відправлятися в дорогу негайно. Я довіряю своєму чуттю, одного разу таке ж шосте відчуття погнало мене пізно ввечері на озеро, а там тoнyлa дитина. Загалом, я встав, залишив батькам записку – і в дорогу. А коли побачив дівчину на порожній дорозі, зрозумів, що саме їй потрібно моя допомога.

Читайте також: Хотіла молодого коханця, а отримала головний біль і його дівчину на додачу

Ось така історія трапилася з моєю подругою. Я ж до цих пір вірю, що в дорогу Діму покликала Оленина молитва. Ангел-охоронець про неї подбав.

You cannot copy content of this page