Фотографія з чорною стрічкою. У оголошенні було вказано о котрій годині прощання. Тепер біля Марічки подружки старалися на розповідати про своїх матусь

У мене в житті нічого гладко не виходило. Все йшло шкереберть. Аж тут, опа, трапились щасливі миті.

Мене звати Марічка, я все життя відчувала себе ображеною та обділеною щасливою долею. Мені здавалося, що лише вона нещаслива.

Я виросла у вчительській сім’ї. Тому мені багато чого не дозволяли.

Не дозволяли навіть ходити з розплетеним волоссям. Бо це вважалося невиховано.

Мене чомусь сприймали дивакуватою. Хоча я гарно вчилася та була дуже старанна.

Я не хотіла розповідати про своє горе. Захворіла моя мама.

Всі батьки знали мою маму, як дуже добру вчительку. Про це знала вся школа.

На мене важко було дивитися, як мені боляче за мамину хворобу. Всі знали, що мама згасає.

Одного дня коли однокласники прийшли до ксласу, на стіні висів портрет мами.

З чорною стрічкою. У оголошенні було вказано о котрій годині прощання.

Тепер біля мене подружки старалися не розповідати про своїх матусь.

Вони знали, що мені боляче слухати, оскільки я згадую свою маму, яка відійшла у вічне життя.

Я дуже за нею сумую, але щиро дякую друзям, що ставляться з розумінням. Мені і справді наразі боляче слухати, як інші діти отримують тепло найріднішої.

Історія написана спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.