Ще зі шкільної лави є у мене хороший друг. Не найближчий, не дуже й далекий, просто надійний вірний друг. Ми завжди спілкувалися, допомагали одне одному. Ні про що більше мова ніколи не йшла. 3 роки тому він зустрів дівчину своєї мрії. Почалося завоювання, що закінчилося виконанням його мрії. Щасливо і спокійно проживши разом весь цей час вони нарешті вирішили зіграти весілля.
Ми з його нареченою за ці три роки дуже сильно подружилися, часто гуляли без хлопців. Щоденне спілкування, незважаючи на її природну скромність. Тому, коли вона звернулася до мене за допомогою в організації весілля – я із задоволенням погодилася. Довгі місяці підготовки.
Ми шили сукню, дивилися портфоліо десятків фотографів, флористів. Вона дійсно дуже скромна, тому спочатку всім писала я, запитувала цінник, після чого пересилала всі ці повідомлення їй і вони з нареченим вже ухвалювали рішення щодо кандидатури.
Гори весільних каталогів, фасони сукні, дегустації банкету в різних закладах. Вибір дрес-коду і стилю весілля. Даючи їй безліч варіантів ми підготувалися до весілля. Навіть дієту їй підбирала я, щоб влізти в замовлену сукню. І ось, за тиждень до події ми забирали сукню.
Консультант проводила нам короткий курс, як будь-якій нареченій і подрузі нареченої: як ходити в туалет в сукні, сідати в машину, сідати на стілець і таке інше. Я все запам’ятовувала і конспектувала. Поки в якийсь момент консультант не звернулася до мене з прямою мовою.
– Можете їй не пояснювати, її все одно на весіллі не буде! – вигукнула щаслива наречена, з посмішкою розглядаючи себе в дзеркалі. Обличчя у нас з консультантом витягнулися приблизно однаково, – Ми запросили тільки батьків, свідків і найближчих друзів!
І тут до мене дійшло. Але ж за все 8 місяців підготовки мене дійсно жодного разу не кликали на весілля. Коли я акуратно намагалася з’ясувати, що вдягти – вона ухилялася від відповіді. І як ми чули з екранів: Мої очікування – тільки мої проблеми. Це було моє перше зіткнення з таким видом простоти.
Я нічого не сказала, зробила максимально коректний вид, хоча в голові гула образа. Як все влаштовувати так я, а як пожинати плоди своїх зусиль – так до побачення. Але ж це були тільки мої очікування.
– До речі, а ти вибрала, куди ми підемо на дівич-вечір? – запитала наречена наостанок. Але то уже були не мої проблеми.
Фото ілюстративне з вільнизх джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО! Спеціально для osoblyva.com
