fbpx

Гості вже добряче веселилися, ніхто навіть не помітив що молодої немає. За весільним столом запала тиша

Після офіційної реєстрації шлюбу у сільській раді, молоді та гості зібралися в саду за великим столом святкувати. І тут Іван встає із-за столу і гучно вигукнув: ” Привітайте мене, нарешті в мене жінка через яку я скільки ночей не спав.

Дякую Сергію за те що її залишив, а я взяв собі за жінку. Тепер можете кричати нам “гірко”.

Звісно за весільним столом запала тиша, Світлана встала і  швидко кудись побігла.

Її мати хотіла зупинити, сказавши що Іван завтра вибачатиметься.

А Світлана їй у відповідь : “А може це і справді знак, не можна без кохання заміж виходити”.

Гості вже добряче випили та веселилися, ніхто навіть не помітив що молодої немає.

Іван теж добряче перебрав з оковитою і прямо за столом заснув.

Світлана не хотіла виходити заміж за Івана, але останньою краплею стали слова Івана про Сергія.

Дівчина зрозуміла що зробила помилку.

Але Сергій поїхав і навіть з нею не попрощався.

Закохав дівчину у себе, використав та й покинув.

А дівчина залишилася при надії, а тут Іван навідався знову зі своїми залицяннями.

На наступний день проспавшись Іван стояв перед Світланою і вибачався так я все що більше такого не повториться.

Проте Світлана зібрала свої речі у валізу і мовчки пішла.

Через місяця вона уже бавилася з синочком якого назвала Сергієм.

Іван перший час приходив, умовляв повернутися, але жінка була непохитною.

Зрештою зрозумівши що всі спроби марні, він теж зібрав валізу та й поїхав десь у світи.

Хоча Світлана розуміла, як буде її важко самій дитину виховувати, однак жити з нелюбом – це справжнє випробування.

Тож жінка тільки подумки побажала Івану щастя, а в думках ще жевріла надія про повернення Сергія.

Автор: Нінель

You cannot copy content of this page