Я приїхала на роботу коли мені було 18 років.
Склалось так в житті, що треба було тяжко працювати з молодих років.
На заводі робота була по 12 годин, 6 днів на тиждень і тільки один вихідний.
Завжди хотіла працювати в Україні, бо це мій дім і хочу там жити.
Довгих два роки тягнулись мої заробітки, я наскладала достатньо грошей.
Приїхала у рідний Львів, і планувала відкрити кав’ярню.
Знайшла приміщення, оренда коштувала не дуже захмарних грошей, тому підписала одразу договір на рік.
Моя велика мрія ставала реальністю.
Приміщення було маленьке і затишне. Друзі допомагали зі всім, ми самі робили ремонт, проводили труби, і закупляли техніку.
Мої очі все більше світились цією справою.
Я спала по 4 години на добу, інколи було надзвичайно важко, але це того вартувало.
І ось день відкриття настав, мої руки тряслись від хвилювання.
Але все пройшло гладко. Звісно гроші одразу не відбилися, але я кайфувала кожного разу, коли заходила всередину і розуміла, що це моя кав’ярня.
Я завжди вірила, що це станеться, багато працювала і отримала результати багаторічних випробувань.
Автор, Настя.
Стаття спеціально тільки для сайту Osoblyva
