fbpx

Ігор хотів вкрасти наречену та втекти з нею назавжди, але Віта не наважилась. Через роки розуміла, що своїми ж руками зіпсувала собі долю та життя

Недавно до мене прийшла моя подруга Віта. Вона була геть стурбована, голос її тремтів так, що не могла сказати жодного слова.

Трішки заспокоївшись та попивши чаю вона сказала до мене: “Я сьогодні зустріла Ігоря”.

Почувши це ім’я я зрозуміла, що так схвилювало Віту.

Вона мені колись розповіла цю історію, свого знайомства з братом її чоловіка. Познайомилися вони з Ігорем на їхньому весіллі з її хлопцем Мар’яном.

Ігор виявився двоюрідним братом, який приїхав з родичами на їхнє весілля. Їхні погляди одразу зійшлися, вони майже весь вечір шукали очима одне одного.

Таких сильних почуттів та потягу до чоловіка, призналася Віта, ще не відчувала ніколи.

Але що ж робити, адже зараз її весілля з Мар’яном.

Однак Ігор не витримав, та найшов слушний момент, щоб поговорити з Вітою.

Він їй запропонував, втекти з весілля разом з ним. Однак Віта все ж, стримавши себе повернулася назад в зал, та більше нікуди не відходила від Мар’яна.

” Віта ти як завжди прекрасна, як твоє сімейне життя? – хоча знаючи все прекрасно, спитав Ігор у неї.

Йому ж родичі розповіли, та й він і сам знавав, що Віта з Мар’яном не дуже добре живуть.

Чоловік обманював Віту, мав інших жінок. Не дочекавшись відповіді, він додав: ” І невже ти так ніколи не пошкодувала, що не ризикнула і не пішла зі мною?”

Віта звісно хотіла обманути та сказати що ні, але вирішила не брехати сама собі і відповіла що так.

Ігор почав згадувати та розповідати подрузі, якби їй добре жилося з ним. Він був би їй добрим та вірним чоловіком.

Віта зупинила його, та сказала щоб він не продовжував.

А з Мар’яном у них усе зараз добре, він змінився.

Ігор звісно не повірив, вона спеціально йому так сказала.

А що їй лишалося сказати, адже Віта сама розуміла, що своїми ж руками зіпсувала собі долю та життя.

Однак, вороття вже нема.. Вже дуже багато часу пройшло, у них з Мар’яном все таки двоє дітей.

І тепер уже щось міняти було б і справді нерозумно, подумала Віта.

Автор: Нінель