Оля.
Ігор сидів у барі, крутив у руках пляшку і дивився на навколишній темний маленький світ крізь зелене скло.
Вчора він програв останню тисячу в казино. Йому нема на що купити сигарети. А позавчора все було так чудово …
Ігор грав на рулетці вісім років. Список програного за минулий тиждень поповнили машина і золотий ланцюг, подарунок мами на день народження.
Ігорю виповнилося двадцять вісім років. Був він гарний, доглянутий, вихований. При цьому наскрізь цинічний і жорстокий. Чарівно посміхався і відрізнявся серед знаючих його людей дуже скритним характером і відверто підлими вчинками.
Ні дня зі своїх двадцяти восьми років він не працював.
До жінок ставилися відповідно. З точки зору споживача. Коли був при «великих грошах», міг влаштувати «свято життя» якій-небудь особі протилежної статі. Коли був на мілині, міг без докорів сумління «альфонсувати» або, зайнявши велику суму грошей, «загубитися». Пару раз його знаходили. З тих пір тягав із собою пiстолет з повною обоймою.
Не боявся, за великим рахунком, нікого і нічого. Обманював навіть найближчих родичів, тому вже два роки був персоною нон грата у власній родині. Але не засмучувався особливо. «Поки живуть на світі дурні …» Або дівчата з багатих сімей …
Єдиною, по-справжньому серйозною проблемою вважав свою хвoробливу пристрасть до гри в казино. Почавши, не міг зупинитися. Вранці – дуже багатий, ввечері – повний банкрут. І так постійно.
До столу підійшла офіціантка. Ігор підняв на неї затуманений погляд. Красива … А що якщо …
– Здравствуйте. Щось я вас тут не бачив раніше, – Ігор розглядав дівчину, натягнувши на обличчя одну зі своїх улюблених посмішок – «нехитро-чарівну».
– Здрастуйте, – дівчина посміхнулася у відповідь.
– А давайте-но ми з вами прогуляємося ввечері, ні-ні, не відмовляйтеся, – Ігор протестуючи замахав руками. – У мене, знаєте, такий настрій … Я вас не ображу, не бійтеся, – (? Ну хіба такий образить) ще одна мила посмішка.
Потім була прогулянка по Києву. Він «ліпив» їй про дівчину, що кинула його після п’яти років зустрічей, розповідав, придумуючи на ходу, про те, як вона пішла від нього до його найкращого друга, як зраджувала йому направо і наліво. Говорив, що вперше зіткнулися з такою підлістю і розчавлений, буквально розчавлений горем …
– Я думаю, що якщо любить людина, ніколи не зможе зрадити. Більш того, ти готовий віддати всього себе заради коханого.
– А ти любила ? – він дивився на неї, не приховуючи зацікавленості.
– Любила. Але він не оцінив.
Олі було дев’ятнадцять років. Вона вчилася в престижному вузі, вчилася на «відмінно», багато читала.
– А ти знаєш, що раніше вважалося – у кого різні очі, той народжений від вiдьмu. Так що привіт мамі! – Непобачивши посмішки на обличчі співрозмовниці, Ігор прикусив язика. Маму я її образив, чи що?
– У мене це не від народження. Це трaвма. Не бачить праве око, – бачачи замішання Ігоря, Оля посміхнулася, – Це нічого, без проблем.
Він слухав її, і на мить здалося йому, що зустрів би він цю дівчину трохи раніше – і життя б склалася у нього по-іншому …
Вони домовилися зустрітися наступного дня. «Тільки час змарнував», – думав Ігор по дорозі додому. Але щось говорило йому – «Ні, друже, не дарма, зовсім не дарма …»
Ще через два дні Ігор позичив у Олі грошей. Він знав, що це її пенсія по інвалідності. І йому було все одно. А вона дала грошей, сказавши при цьому: «Треба – значить треба». І не згадувала про них ніколи більше.
Ігор віддав. Злився на себе, плювався, але віддав. Не зміг її обдурити …
Вони почали зустрічатися. Ігор не впізнавав сам себе. Те, що він хотів дістати від Олі в перший вечір знайомства, відбулося тоді, коли ВОНА вирішила. І він подумав, що в дівчини є характер. Та ще й який.
Тільки ось довірлива. Оля познайомила Ігоря зі своєю подругою. Та не відрізнялася строгістю поглядів на певні питання, а Ігор був тим, ким був …
І сталося те, що нерідко трапляється в подібних випадках: Ігор пeрeспав з подружкою Олі. Потім ще раз. Про те, що відбувається, знали багато хто. Сліпий побачив би. Оля не бачила.
Вона не могла уявити, що людина, яка говорить їй «такі» слова, з яким вона забуває про все на світі, міг з нею так вчинити.
Все таємне рано чи пізно стає явним. Мерзенність розкрилася. Оля сказала Ігорю – «прощай». І не відповідала на його дзвінки. А він дзвонив …
Оля принесла Ігорю газету вартістю 50 копійок. Газета називалася «Пропоную роботу».
– Ти що? За двісті доларів “пахати”?! Так у мене шкарпетки коштують двісті доларів! Так я за один «кидок» в п’ять разів більше зароблю …
– І за сто будеш “пахати”, але про казино забудь. Поки ти зі мною, – дівчина була абсолютно спокійна: Я ж люблю тебе, і я буду з тобою, – вона притулилася щокою до його обличчя …
І Ігор пішов працювати експедитором на фірму спецодягу. І «пахав» за 150 доларів. І ламав себе, купуючи дешеві сигарети. І віддавав борг матері.
Потім він знову «зривався». І програвав зарплату на рулетці. І кричав на Олю, щоб кидала його, що «кіна не буде», що «з таким виродком жити не можна». Вона стримувала сльози і говорила, що ніколи його не залишить.
– Нам важко. Але ми будемо щасливі, коханий …
У реабілітаційний християнський центр для нaркoзалежних влаштувала його знову-таки вона.
Через два місяці Ігор приїхав. І з тих пір жодного разу не грав. Навіть в карти …
Зараз Ігор і Оля живуть у власній, з прекрасним ремонтом квартирі в центрі Києва. Він закінчив Університет ім. Шевченка(? Здогадайтеся, хто змусив його вчитися) , вона – затребуваний перекладач, він – відомий журналіст.
Їй зробили опeрацію, відновивши зір. Оля змусила Ігоря віддати всі борги родичам, сама виступала в ролі посередника.
Зараз вони бажані гості на кожному сімейному святі. Їх трьох люблять і не уявляють свято без них. Чому Трьох? Тому що у Олі народився синок, дуже розумний, красивий хлопчина.
Нерідко ця сім’я гуляє вечорами, обговорює все на світі. Їм не нудно втрьох. Вони щасливі …
І тільки іноді Ігор схоплюється серед ночі, встає і йде курити на балкон. І представляє, що було б з ним, якби не зустрів він Олі, і дякує Богу за послану йому люблячу Людину …
Читайте також: Її пoхорон перетворився на справжнє шоу. В останню пyть на Ferrari (фото)
