Інна подзвонила дядькові, мовляв, може почнете борг повертати? А у відповідь отримала: “Не вийде в цьому місяці почати. Мені страховку на машину робити треба, обносилися ми – одягнемося. Онукам допомогти обов’язково треба. Ти маєш зрозуміти нас!»

Цю історію розповіла мені моя колишня колега Інна. Колись вони жили в нашому місті, тут народилися їхні діти. Вона працювала а міській адміністрації, чоловік був керуючим одним з банків, в загальному, не бідували.

Потім чоловікові запропонували підвищення – посаду керуючого вже обласної філії. Подружжя подумало і переїхало в обласний центр.

І ось восени Інна випадково зустрічає близько однієї з лікарень свого дядька. Зраділа йому дуже. І, звичайно, запитала, що він робить в обласному центрі. Той відповів, що проходить курс лікування, але все доброякісне, тільки ось грошей на всі ліки не вистачає. Тут же запитав, чи не виручить його племінничка.

Інна працює за два кроки від обласної лікарні, в сейфі була потрібна сума. І вона без жодних сумнівів віддала її дядькові на лікування. Той запевнив, що після Нового року почне віддавати невеликими частинами. І ось вже березневі дні настали, а ще ні копійки Інна не побачила.

А тут у неї в родині сталося непередбачене – у чоловіка на роботі проблеми, до звільнення доходить. Грошей стало менше, а сім’я звикла жити в певних умовах. Ось Інна і подзвонила дядькові, мовляв, може почнете борг повертати? А у відповідь отримала: “Не вийде в цьому місяці почати. Мені страховку на машину робити треба, обносилися ми – одягнемося. Онукам допомогти обов’язково треба. Ти маєш зрозуміти нас!»

Тепер перед Інною вибір: або вимагати борг і посваритися з ріднею, або просто забути про борг, адже зрозуміло, що не віддадуть, і більше ніколи не позичати.