fbpx

Йой, людоньки. Щаслива майбутня наречена уже купила собі сукню з рокльошеним низом. То була її мрія. Та перед самим весіллям, одного дня вона повернулася додому, а там. Най Бог милує, що вона побачила

Мирослава та Кирило уже готувалися до весілля, яке мало відбутися через два тижні. Щаслива майбутня наречена уже купила собі сукню з рокльошеним низом. То була її мрія. Та перед самим весіллям, одного дня дівчина повернулася додому і почула сміх своєї подруги, Іри. Відкрила двері. А там, сама сцена в ліжку розказала за себе.

А наречений тільки й спитав: “Йой, людоньки, кохана, а чому ти так рано?” Мирослава звісно скасувала весілля та переїхала назад до батьків. Як тільки хлопець не намагався просити пробачення, та дівчина була непохитною.

Навіть мати дівчини просила пробачити Кирила, і крім того, гостям ще не було повідомлено, що весілля скасовується. Та Мирослава і матері не слухала. Так минали тижні місяці, а дівчина так і не відходила від невдалого заміжжя. Ночами плакала та думала, можливо треба було б і пробачити Кирилові. А де він зараз, вона і не знала.

Мати не могла дивитися на те, як донька губить себе та відправила її на відпочинок. І справді Мирославі відпочинок пішов на користь, вона наче й справді повернулася до життя. Почала знову ходити з подругами в кафе та знайомитись. Так і познайомилась з Артуром, він був непоганим хлопцем, однак Мирослава розуміла, що все ж Кирило був кращий і просто обожнював її.

Через півроку Артур запропонував Мирославі одружитися, та дівчина сказала, що може ще трохи зарано. Проте насправді, вона не могла сама з собою договоритись, розум їй казав відповісти: “так”, а от в душі був все рівно Кирило. Коли одного вечора Вона збиралася до Артура то несподівано прийшла до неї Іра, та сама подруга, яку вона застала Кирилом. Та вручила її запрошення на весілля.

Виявляється вони з Кирилом все-таки вирішили одружитися. І Мирославу знову наче вернуло назад, вона вже нічого не хотіла з Артуром. Тільки думала про те, що Кирило буде з іншою, а вона ж насправді ще надіялася що він повернеться.

Звісно так тривати довго не могло і Артур пішов від неї. Проте пройшов час, і Мирослава знову заспокоїлась, зустріла ще одного хорошого хлопця та вже вийшла за нього заміж. Невдовзі в них появився синочок.

Не можна сказати, що вона була щаслива, однак Олег давав їй впевненість в майбутнє. Він мав хорошу роботу, робив Мирославі дорогі подарунки, возив на відпочинок за кордон. Але коли брав її за руку, то у жінки мурашок по шкірі не було , які вона відчувала з Кирилом.

Інколи Мирослава думала про свого коханого. Як склалося його життя, чи щасливі він з Іриною, однак від цих спогадів їй було не по собі. Майже через 15 років, вони все ж зустрілися випадково на вулиці. Чоловік дуже змінилися, і очі вже були не ті.

Поговоривши, Мирослава дізналася, що Ірина покинула все ж Кирила та знайшла іншого, багатшого. А сам Кирило мав невеликий бізнес, який невдовзі змушений був закрити, щоб погасити борги продав квартиру. То жив тепер у маленькій кімнатці в гуртожитку.

Мирослава зрозуміла, що життя все ж покарало чоловіка, за те як він з нею вчинив. Однак жінка не раділа з того, а навпаки їй було дуже шкода Кирила.

Кирило хотів, щоб Мирослава з ним пішла в кафе і вони відзначили їхню зустріч. Однак жінка розуміла, що він не такий радий був її бачити, як просто знайшов привід випити біленької. Адже Мирослава по його вигляду зрозуміла, що він її вживає часто.

Вона зрозуміла, не хотіла більше з ним нічого мати, і щоб він її навіть за руку брав, як раніше. Бо це вже була зовсім інша людина, а не її коханий Кирило. Тож вона сказала йому, що немає часу, вдома Її чекає чоловік та син.

І от після цієї зустрічі, важкість на душі, яка була у жінки більше десяти років мить пропала. Мирослава зрозуміла, яка вона насправді є щасливою, що має хорошого чоловіка та сина. А Кирил то була тільки її ілюзія.

Автор: Нінелія

You cannot copy content of this page