Моя краща подруга пів життя прожила моїм життям. На місці улюбленої донечки батьків-мільйонерів мала бути я, а натомість ледь зводила кінці з кінцями.
З Ариною ми познайомилися в університеті, неймовірно зблизилися і стали майже як рідні. З нею у мене були набагато кращі стосунки ніж з сестрою. Арина завжди мене підтримувала, часто пригощала обідами у мої голодні студентські роки і навіть балувала одягом і подарунками.
Вона з тих, про кого кажуть “золота молодь” – доглянула блондинка, в брендових речах, останньою моделлю айфону і новенькою ауді. Я ніколи не могла зрозуміти, що у нас може бути спільного. Я на її фоні завжди відчувала себе сірою мишою, але Аріна чомусь сама проявляла ініціативу в спілкуванні зі мною.
Унівеситет ми закінчили, я влаштувалася на роботу, а Арина з цього приводу навіть не напружувалася. у неї і так усе було для комфортного життя. Ми бачилися досить часто, вона часом забирала мене з роботи, пригощала вечерею, а зідзвонювалися ми взагалі щовечора.
Через рік моєї роботи в офісі мені доручили підготувати презентацію одного проекту, від результату якої залежало моє підвищення. Я цілий тиждень залишалася після закінченні робочого дня і щосили намагалася впоратися з цим відповідальним завданням. З Ариною я не бачилася весь цей час, вона навіть почала ображатися, а потім запропонувала допомогу.
Допомога її була в тому, що Арина попросила свого старшого брата в усьому розібратися. Роман, як власник успішного бізнесу і людина досвічена в цій справі – передав мені всю необхідну інформацію уже через два дні, а ще через три я все систематизувала і презентація була готова. Цю справу ми вирішили відмітити з Ариною за кавою і морозивом.
Саме тоді я сказала, що хочу віддячити її брату за допомогу і запрошую їх разом на вечерю. Я вже розраховувала на премію за свою успішну роботу. І тоді вперше Арина занервувала, пояснила, що її брат дуже поважна і зайнята людина. За тиждень я нагадала їй ще раз про своє запрошення, але подруга знову почала віднікуватися і підкінець розмови заявила, що її брат зараз за кордоном і невідомо коли повернеться.
Мені було трохи не зручно, але часу на роздуми над ситуацією не було. Ми усім відділом працювали над реалізацією завдань, я занурилася в роботу.
В день презентації проекту наше керівничтво залишилося задоволеним, а ще за два дні його представили нашим потенційним клієнтам, назрівала вдала угода.
Того дня мене викликали до кабінету директора, за столом переговорів сиділо це два чоловіка, одного з яких мені представили Романом Нестировим, сумнівів не було – це і був той самий брат моєї кращої подруги. Мені поставили кілька питань стосовно презентації і я вже хотіла покинути кабінет, як Роман, який весь час мовчав і дивився на мене широко відкритими очима, запитав: – “Карино, хто ваші батьки?”
Я просто оторопіла і навіть не знайшла що відповісти. Поки оговталася, він швидко перепросив за нетактовне питання і вийшов з кабінету. Тепер уже дивувалися усі присутні, що це взагалі було?
День у мене був насичений, часу над тим, що сталося думати просто не було, але на цьому дивакувата поведінка брата моєї кращої подруги не закінчилася. Коли я вийшла з офісу, він уже чекав мене біля виходу. Роман перепросив за своє запитання, ми розговорилися, я сказала, що з його сестрою ми кращі подруги і заочно уже знайомі. Тоді Роман запропонував мені поїхати і повечеряти разом з його сестрою. Я тільки згодом зрозуміла, що то був лише привід.
Ми приїхали до шикарного сторавинного будинку, Роман запросив мене в середину і одразу сказав, що хоче мені щось показати доки прислуги будуть накривати на стіл. Ми піднялися довгими сходами на другий поверх, він відкрив двері кімнати і запросив мене увійти.
Кімната була дость чиста, всі речі ідеально складені, але здалися мені якимись старими, ніби ними не користувалися років з 20, та й запах в кімнаті говорив про те, що там ніхто не жив. Я пробіглася очіма по вишуканому дизайну старих меблів і завмерла – на стіні висів здоровецький портрет жінки, жінки з моїм обличчям. Вона моя копія. Я просто не розуміла, що відбувається.
Роман посадив мене в крісло і налив склянку води, а потім пояснив, що його батьків давно немає в цьому світі, він залишився один і останнім бажанням його мами було знайти її маленьку донечку, яку викрали одразу після народження. Тепер волею долі він мене знайшов.
А Арина, як виявилося, весь час видавала себе за мене і всі її подарунки не що інше, як відкуп за те, що вкрала моє життя. Саме тому вона так сильно не хотіла, щоб я зустрілася з Романом.
З нею Роман поговорив сам і того ж вечора вигнав з будинку. А нам ще потрібно багато обговорити і зрозуміти, принаймні у мене є питання до людей, яких я вважала своїми рідними батьками і як Арина про все дізналася раніше мене.
