Вчителька: «Ваш син пустує на уроках. Прошу вплинути на нього! Класний керівник (нерозбірливо)».
«Ще раз найпереконливішим чином прошу: поговоріть з Павлом! Йому загзщжує незадовільна оцінка з поведінки за чверть. Класний керівник (нерозбірливо)».
«Ні, ну скільки я можу апелювати до вашої совісті, батьки Павла Самохіна? А ще ділові люди! Чекаю кого-небудь з вас завтра в школі до 18.00. Класний керівник О. М. Петровська, якщо забули».
Батько: «Шановна О. М. Петровська! Вибачте, що відразу не відповів вам – Павло ховав щоденник. Сьогодні абсолютно випадково знайшов його (щоденник) в пральній машині. Бесіду провів, коли знайшов його (Павла) у сусідів. Прийти до школи поки не можу, справи. Батько Павла (нерозбірливо)».
Вчителька: «Шановний батько Павла! Дякую вам за виховні заходи, вжиті до Павла. Він більше не пустує на уроках, а тільки на перервах. Вибачте, а чому ви шукали щоденник Павла в пральній машині? Класний керівник Олена Марківна».
Батько: «Шановна Олена Марківна, я радий за Павла. Що стосується пральної машини, то я її використовую за призначенням. Батько Павла (Ігор Миколайович мене звуть, між іншим)».
Вчителька: «Шановний батько Павла Ігор! Наскільки я зрозуміла, ви самі займаєтесь пранням. Але, за нашими даними, у Павла є мама. Вона-то чим у вас зайнята? Олена Марківна».
Батько: «Лєна (можна, я поки буду вас так називати?), у вас застарілі дані. Ми з дружиною вже півроку як розлучилися. Як вам Павло?»
Вчителька: «Ігорьок, я рада за вас! Що ви робите в неділю? Може, зустрінемося, поговоримо про успіхи Павла? Лєночка».
Батько: «Лєночка, у нас з Павлом в цю неділю генеральне прибирання. Але якщо ви приєднаєтеся до нас, то ми заперечувати не будемо. Ігорьок».
Вчителька: «А чому б і ні? Лєнусик».
Син: «Ігорьок, Лєнусик! Ви вже, будь ласка, проводьте це ваше генеральне прибирання самі! Я буду у бабусі. Так, і попрошу більше не завантажувати мій щоденник своїм листуванням, мало, чи що, інших способів для спілкування? Ваш Павло Ігорович».
