Ілона закінчила медучилище і влаштувалася працювати медсестрою в районну лікарню. Пацієнти любили милу, добросердечну дівчину. Лікарі хвалили за відповідальність і старанність. Після зміни вона поспішала додому, де її чекав молодший брат, який через проблеми зі здоров’ям часто пропускав навчання у школі. Готувала їжу, прибирала, а ввечері, коли приходила з роботи мама, вони сідали шити якісь обновки або ж дивились кінофільми, читали.
– Донечко, зіграй щось, – часом просила мама, і тоді Ілона поспішала до старенького піаніно.
– Так хочу, аби ти була щасливою.
Бажання матері почало збуватися, коли її донька познайомилася з Денисом. Він саме лежав у лікарні після дорожньо-транспортної пригоди, і Ілона кожного дня робила йому уколи.
– Ваші руки такі ніжні, – мовив якось він, пильно дивлячись їй у вічі. – Ви так робите уколи, що й не відчуваю їх. Лікар сказав, що мене через два дні випишуть. І я хотів би запросити вас на каву. Ви не проти?
Так вони почали зустрічатися. Дуже швидко Ілона зрозуміла, що закохалася в Дениса. Вона відчувала, як тріпотить її серце, коли він цілував її. Раділа, слухаючи слова про кохання. А ще вони будували плани на майбутнє, мріяли, як одружаться, як у них з’явиться малеча, як будуватимуть дім і виховуватимуть діток.
Тоді вони й уявити не могли, що Микита завадить здійснитися їхнім планам. Молодшому брату Дениса дівчина також припала до вподоби. І він розповів їй про це, запропонувавши стати його дружиною.
– Ні, Микито, – відповіла Ілона. – Я кохаю твого старшого брата і, звісно, прошу тебе забути про свої почуття до мене.
– Ну, не хочеш по-доброму, то буде так, як я захочу, – мовив він і пішов.
Відтоді життя дівчини змінилося. У неї почала сильно боліти голова. А ще її постійно мучили погані сни. У сні втікала – і потрапляла в руки Микити, який починав цілувати її і зривати з неї одяг. Від таких снів вона прокидалася.
Однак і вдень не знаходила полегшення – мучив головний біль, а ще слова подруги, яка, дізнавшись про те, що Микита робив їй пропозицію, постійно казала, що саме він, а не Денис, її доля.
– Ви навіть подібні між собою, – стверджувала вона. – І любить він тебе!
– Не говори дурниць, – сердилася Ілона. – Ти ж знаєш, що я кохаю Дениса, і більше ніхто мені не потрібен.
– От я все ж переконана, що ти будеш дружиною Микити!
– Ні! – аж закричала Ілона. – Цьому ніколи не бувати!
Відтоді вона стала уникати подруги. Тоді Денис, який саме поїхав до Польщі на заробітки, повідомив, що звідти їде до Німеччини, бо там краще платять. А ще мама потрапила до лікарні. Одне слово, Ілоні було важко, як ніколи. Коли ж брат знову потрапив до лікарні, то вона не витримала і, йдучи додому, розридалася.
А вдома її чекав гість. Микита сидів на дивані, наче в себе вдома. На столі стояли пляшка з вином, коробка з тортом, лежали палка ковбаси, хліб і овочі.
– Ти? Звідки ти взявся? – вигукнула Ілона. – Як ти зайшов?
– Підібрав ключ і зайшов, – спокійно відповів той. – Ну, і скільки ти будеш опиратися? Невже й досі не зрозуміла, що я – твоя доля?
Він підійшов і обняв її. Коли ж стала пручатися, то силоміць змусив випити вино і говорив-говорив-говорив. Микита розповів, що з дитинства ненавидить брата, бо у них різні батьки. І що все життя все робить йому наперекір.
– А тут з’явилася ти, і я побачив, як щиро він тебе кохає, – розсміявся він. – І подумав, що ти можеш бути чудовою дружиною для мене! І будеш нею!
Коли через півтора місяця з заробітків повернувся Денис, то його кохана вже була законною дружиною його молодшого брата.
– Як? Ілоночко, як ти могла? – зустрівшись із нею, тихо мовив він. – Мила моя, що трапилося? Чому?
У відповідь молода жінка лише розридалася. Вона й сама собі не могла пояснити, як все це сталося і чому вона вийшла заміж за Микиту. Їй здавалося, що вона спить-спить і ніяк не може прикинутися. Їй огидним був Микита, і в ті миті, коли він її обнімав, хотілося вирватися з його рук. І все життя після заміжжя було огидним – хотілося втекти далеко-далеко. Проте якась невідома сила наче тримала її і навіть думки.
– Її треба рятувати, – плакала Ілонина мама, коли Денис прийшов до неї. – Я говорю з нею, але не думаю, що це щось змінить. Вона стала зовсім чужа. Коли я звертаюсь до неї, то таке враження, наче вона мене не чує.
І Денис, який щиро кохав Ілону, кинувся шукати порятунок. Він їздив до монахів, екстрасенсів і цілителів. Благав про допомогу, і йому всюди розповідали, що це Микита причарував дівчину. І розводили руками: мовляв, чари надто сильні. Тож поволі Денис почав втрачати надію на диво.
– Я зможу допомогти тобі, – мовив старенький монах, який декілька десятиліть жив у лісі. – Вона звільниться від привороту, але запам’ятай, що після цього ви повинні жити лише за заповідями Божими. Це буде ваша подяка Богу за допомогу.
І коли через два тижні він повернувся до рідного містечка і прийшов до Ілониної мами, то побачив там свою кохану.
– Це диво, – шепотіла жінка. – Вона прийшла вночі і відтоді навіть словом не згадала про минуле. А ще вона наче повертається до життя – посміхається, говорить слово «хочу». Денисе, сину, дякую тобі, що визволив з полону привороту.
В цей час Ілона повернулася до них і, побачивши Дениса, зі сльозами кинулася йому на шию.
Автор – Ксенія Фірковська, за матеріалами t1.ua
Фото ілюстративне – goodhouse
