fbpx

Коли діти трохи підросли, я тут же вийшла на роботу, і з цього моменту почалися мої пригоди, про які я так давно мріяла. Мене оточувало багато цікавих молодих чоловіків, які надавали мені знаки уваги. Я піддалася емоціям і стала ближче спілкуватися з одним з колег таємно від чоловіка

Ми були одружені п’ять років, в шлюбі у нас народилося двоє дітей. Я вийшла заміж за Степана майже відразу після школи, він був моїм першим чоловіком, старшим за мене на 10 років. Вже зараз, згадуючи наше сімейне життя, я розумію, що була по-справжньому щаслива, але тоді я не цінувала цього.

На той момент мені здавалося, що я поквапилася із заміжжям. У той час, як мої подруги займалися собою, бігали на побачення, ходили на вечірки, я сиділа вдома з дітьми, чекала чоловіка з роботи. Моє життя було одноманітним і передбачуваним.

Чоловіка дорікнути мені не було в чому, він любив мене і дітей, повністю забезпечував нас, по можливості, допомагав мені по господарству. Але мені було дуже нудно з чоловіком, хотілося якихось емоцій, буденність і битовуха сильно дратували мене.

Так як до зустрічі зі Степаном ніяких стосунків у мене не було, мені ні з ким було його порівняти і я не могла в повній мірі відчути те, як мені насправді з ним пощастило. Можливо, я справді не нагулялася, і саме це стало причиною подальших подій.

Коли діти трохи підросли, я тут же вийшла на роботу, і з цього моменту почалися мої пригоди, про які я так давно мріяла. Мене оточувало багато цікавих молодих чоловіків, які надавали мені знаки уваги. Я піддалася емоціям і стала ближче спілкуватися з одним з колег таємно від чоловіка.

Я часто затримувалася на роботі, іноді не приходила ночувати. Мені дуже подобалося моє нове життя, воно так відрізнялося від одноманітної сімейної рутини.

Тепер кожен день мені здавався святом, я отримувала подарунки та компліменти, на вихідні могла махнути закордон зі своїм новим обранцем. Олексій, на відміну від чоловіка, був імпульсивним і непередбачуваним, поруч з ним мені було по-справжньому цікаво.

Довго так тривати не могло, і я зважилася на розмову зі Степаном про розлучення. Чоловік уже здогадувався про те, що зі мною щось відбувається, але намагався напоумити мене, просив подумати про дітей.

Я ж вважала, що потрібно жити в своє задоволення, а не животіти і не бачила ніякого сенсу в тому, щоб перебувати поруч з нелюбом.

Я забрала дітей і пішла до Олексія. Це було великою помилкою. Олексій виявився зовсім не пристосованим до сімейного життя, він практично не давав мені грошей на витрати, не сприймав моїх дітей, не приділяв їм уваги, не допомагав по дому.

Через кілька місяців Олексій сильно віддалився від мене, став десь пропадати, а потім і зовсім оголосив мені, що знайшов іншу жінку, а мене з дітьми попросив піти.

Я думала, що у нас з цією людиною справжня любов на все життя, але він виявився абсолютно безвідповідальним і негідним. Саме в той момент я усвідомила, як насправді мені пощастило тоді зі Степаном, як я його ціную і вирішила повернутися до нього.

Але колишній чоловік тепер і чути нічого не хоче про мене, він готовий допомагати дітям, зустрічається з ними, платить хороші аліменти, але каже, що про відновлення наших стосунків не може бути й мови.

Я сподіваюся, що з часом Степан пробачить мене, адже я усвідомила всі свої помилки і зрозуміла, що по-справжньому люблю тільки його. Невже він так просто зможе відмовитися від мене? Радує, що у нього поки немає іншої жінки, а значить у мене ще є шанс і, можливо, з часом Степан забуде про свою образу.

Поки ж мені доводиться орендувати квартиру і крутитися, як білка в колесі. Тепер я з сумом згадую про своє щасливе сімейне життя, сподіваюсь, що все ще можна повернути. Ви б змогли пробачити зраду?

Що ви думаєте з цього приводу?

You cannot copy content of this page