Виросла я в багатодітній сім′ї в сільській місцевості. Я була наймолодша.Батьки виховували суворо. У 18 років закінчила школу і вступила до інституту. Навчання давалося легко, вчилася із задоволенням.
Щоб знайти фінансову незалежність, я влаштувалася на роботу. Зарплата була маленька, але на невеликі потреби вистачало. Графік роботи дозволяв працювати і навчатися.
І ось одного разу я зустріла хлопця. Це був герой моїх мрій, кохання з першого погляду. Високий, гарний, привабливий брюнет. Він теж потягнувся до мене. Все б нічого, але він був старший за мене на 12 років, що мене дуже сильно бентежило. Батькам я про нього розповідати не поспішала, боялася, що не схвалять.
Через кілька місяців він зробив мені пропозицію, я прийняла її. Ми вийнаняли житло і все було просто пречудово. Незабаром йому знадобилося по роботі поїхати на півтора місяця. Батькам про наші відносини вирішили сказати разом, коли він повернеться з відрядження.
Коли повернувся зібрав речі і без жодних пояснень пішов.Через кілька днів зателефонував і сказав, що ми маємо розійтись. Тепер сиджу та й дивлюсь у вікно, думаю, згадую і знову думаю, а в середині пустота. Він мене залишив. А я чекаю на дитину. І я зовсім одна. В чужому місті, немає ні рідних, ні друзів. У нього було стільки планів, і він говорив, що ми впораємося, вистачить і на квартиру і на малюка. Радів разом зі мною. А тепер я одна.
Термін оренди квартири закінчується, йти мені нікуди. Мого заробітку не вистачить щоб продовжити винаймати квартиру. А повернутися додому, що скажуть батьки? А люди?
Що мені робити? Як поступити?
Фото pixabay.com
