Виросла я в багатодітній сім′ї в сільській місцевості. Я була наймолодша.Батьки виховували суворо. У 18 років закінчила школу і вступила до інституту. Навчання давалося легко, вчилася із задоволенням.

Щоб знайти фінансову незалежність, я влаштувалася на роботу. Зарплата була маленька, але на невеликі потреби вистачало. Графік роботи дозволяв працювати і навчатися.

І ось одного разу я зустріла хлопця. Це був герой моїх мрій, кохання з першого погляду. Високий, гарний, привабливий брюнет. Він теж потягнувся до мене. Все б нічого, але він був старший за мене на 12 років, що мене дуже сильно бентежило. Батькам я про нього розповідати не поспішала, боялася, що не схвалять.

Через кілька місяців він зробив мені пропозицію, я прийняла її. Ми вийнаняли житло і все було просто пречудово. Незабаром йому знадобилося по роботі поїхати на півтора місяця. Батькам про наші відносини вирішили сказати разом, коли він повернеться з відрядження.

Коли повернувся зібрав речі і без жодних пояснень пішов.Через кілька днів зателефонував і сказав, що ми маємо розійтись. Тепер сиджу та й дивлюсь у вікно,  думаю, згадую і знову думаю, а в середині пустота. Він мене залишив.  А я чекаю на дитину.  І я зовсім одна. В чужому місті, немає ні рідних, ні друзів. У нього було стільки планів, і він говорив, що ми впораємося, вистачить і на квартиру і на малюка. Радів разом зі мною. А тепер я одна.

Термін оренди квартири закінчується, йти мені нікуди. Мого заробітку не вистачить щоб продовжити винаймати квартиру. А повернутися додому, що скажуть батьки? А люди?

Що мені робити? Як поступити?

Фото pixabay.com