Ми з Андрієм знаємо один одного з дитинства. Як то кажуть, разом пішки під столом ходили. Наші квартири розташовані навпроти, і коли ми були маленькими, наші мами доглядали нас по черзі. Він старше мене всього на місяць, тому ми пішли в один дитячий садок, а потім і в школу.
Ми з Андрієм завжди були разом. Разом сиділи за партою, разом йшли до школи й поверталися додому, часто разом робили уроки. Ну, хіба що по хліб ходили по черзі. Ми подумали, навіщо щодня ходити по хліб, якщо можна через день. Так і домовились. Одного дня він собі купує хліб і нам заносить, а наступного – я йду й купую для них. У нас було багато моментів, коли він мене захищав. За це, я приносила йому тістечка. Якось непомітно пролетіло шкільне життя.
Після випускного я пішла навчатися на дизайнера, а він – в армію. Здавалося, наше розлучення триватимете вічність. Я усвідомлювала, що у мене більше не буде опори, мене ніхто не захистить і взагалі не уявляла, як буду без нього.
Він мене запитав, чи дочекаюсь я його з армії? Такого запитання я не очікувала. Думала, що ми просто друзі, але виявилося, що більше. Сказала, що чекатиму, і він поїхав. Ми багато листувалися, і я нікого не підпускала близько до себе. В інституті з усіма тримала дистанцію, і навіть подружок не заводила.
Раптом він перестав мені писати. Телефон не відповідав і я подумала, щось трапилося. Прибігла до його батьків, а вони сказали, що все добре. Я не розуміла, що відбувається.
Коли він повернувся з армії, навіть не зайшов до мене. А я чекала, напекла його улюблені тістечка, але він проігнорував. Навіть на дзвінки мої не відповідав. Я вирішила з ним поговорити, щоб зрозуміти, чому він так змінився.
Я дочекалася, поки він повернеться із магазину і вийшла на сходи. Ми зустрілися поглядом. Мої руки самі простягнулися до нього, обійняла його і сказала, що дочекалася.
– Ти все ще чекала мене? Запитав він.
– Так, я обіцяла. Чому ти не відповідав мені?
– Мені сказали, що тобі сподобався інший і я відпустив тебе.
– Як ти міг комусь повірити й так просто мене відпустити?
– Не міг. Я вирішив не заважати, але не вийшло. Я сильно тебе люблю і не відпущу нікуди.
Він мене обійняв і ми пішли до мене. Ми пили чай з тістечками та довго розмовляли. Стільки хотілося розповісти один одному, що ми не помітили як пройшла ніч.
Наразі ми готуємося до весілля і я сподіваюся, що тепер ми завжди будемо разом!
