fbpx

Колись, коли у давнину були хати з солом’яним дахом, до Галини Михайлівни приїздили уже чоловіки на машині, заможне панство. Сусіди говорили: -Йой, до Галини знов хлопи приїхали. Вночі фарами у шибку світять. Так спеціально роблять

Моєї подружки мама в молодості любила дуже чоловіків. Ніяк не могла прожити без чоловічої уваги.

Зараз їй уже за 60. А мені згадалася історія про неї. Бабуся ще колись розповідала.

Колись, коли у давнину  були хати з солом’яним дахом, до Галини Михайлівни приїздили уже чоловіки на машині, заможне панство.

Сусіди говорили:

-Йой, до Галини знов хлопи приїхали. Вночі фарами у шибку світять. Так спеціально роблять.

Читайте також: На роботі з’явився новий колега, Богдан одразу її зацікавив. Марічка завжди була якась інша, ніби мала в собі магніт. Дівчина отримувала оцінки за гарні очі

-Панство були у Галини сеї ночи.

І не кожного хтіла вона. Були такі, що відправляла додому зразу. Сільських не хотіла вона.

Але й жити з чоловіками не могла. Любила Галина жити сама без чоловіка.

Приходили з села свататися, пропонували допомогу, казала, що піч зморують, землю оратимуть, та Галина не хтіла.

Подарував їй Боженька діток, двоє лише живі лишилися. А троє душ пішли на небо.

Подейкують, що  вона не давала діткам материнське своє молоко, а давала їм пити сік з квашеної капусти. Тому дітки швидко ішли на той світ.

Та щороку вона приходила на могилки їх. Світила свічку. Один Бог святий знає, як то було насправді.

Ніхто не знає, чи то свідомі її вчинки чи ні.

Зараз вона старезна жінка, запалі щоки, розпач у погляді. Від тої Галини, що була колись, усміхнена і сяяла між чоловіками, не лишилося і сліду. Таке життя.

Автор: Олександра Вечірня. передрук заборонений.

You cannot copy content of this page