Мене звати Оксана, мені 39 років, розлучена, виховую сина Тараса, 14 років.
І досі не можу повірити та прийняти те, як колишній чоловік міг так вчинити.
Першу зраду я йому пробачила та пустила на поріг, після того, як його кинула та молода вертихвістка з якою він закрутив роман, перебуваючи на заробітках за кордоном.
Приїхавши, він від сина не відходив ні на крок, вони годинами гралися. На той момент Тарасику було 8 років.
Я не могла не натішитись, спостерігаючи на цю картину збоку.
Та на жаль, прояв батьківства з збоку чоловіка тривав недовго, не цілих два тижні.
Потім він знову, приходивши з роботи засідав у своєму телефоні та та говорив, щоб його ніхто не турбував.
І так одного прекрасного вечора він прийшов та почав збирати свої речі. Сказав, що буде жити окремо.
Пізніше, виявилось, що він став жити під одним дахом зі своєю новою начальницею, яка старша від нього на 13 років.
Я так зрозуміла, все заради кар’єри. І став приїжджати до сина тільки у вихідні і і то не кожні.
Так приїхавши одного разу, я помітила у нього в машині двох кішок дорогої породи. На шиї у них були дорогі іменні нашийники.
А за декілька днів до цього, попросила, щоб щоб він дав гроші, бо Тарасові потрібно купити нову куртку та черевики. Він відповів, що немає зараз грошей.
І тут я звісно побачивши тих кішок, була дуже обурена тим, що получається на кішок є гроші, а на власного сина вже немає.
Мені в голові не вкладається, як можна було проміняти сина на котів.
А виявляється можна. Так і живемо. Колишній чоловік з старшою жінкою та двома кішками, та я з сином, якому ну дуже необхідне батьківське виховання.
Історію написала, Нінель спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
