Олена завжди вірила в те, що все в житті трапляється не просто так. Вона була однією з тих людей, які знаходили сенс у дрібницях — в раптовому дощі, що приносить свіжість повітря, у зустрічах з незнайомими людьми, у звуках осіннього вітру.
І хоча вона була молода, ще не знайшла свого ідеального партнера, Олена завжди намагалася слідувати своїм переконанням — що все, що не робиться, то робиться на краще.
Саме тому, коли її погляд зупинився на кремових хризантемах у квітковому магазині, вона відчула, що це не просто квіти — це символ чогось важливого.
Вона купила їх для Тетяни, найкращої подруги, що вже кілька років була з Романом. Олена знала, що Тетяна і Роман переживали нелегкий період у стосунках: невідомо чому, але останнім часом вони стали віддаленими.
Олена була переконана, що цей маленький жест, як подарунок, може змінити щось у їхніх стосунках.
— Тетяно, ці квіти — для тебе, — сказала Олена, передаючи їй ніжні кремові хризантеми.
Тетяна, трохи здивована, прийняла їх з усмішкою, але її очі, здається, приховували деякі сумніви.
— О, ти так турбуєшся про нас, — відповіла вона, обійнявши подругу. — Але це не допоможе, Олено. Я не знаю, чи зможу я знову повірити Романові, він дуже змінився.
Олена нічого не сказала. Вона просто відчула, як щось велике і важливе змінюється в душі її подруги. Вона знала, що з часом все владнається.
Відразу після цього Олена вирушила до роботи. Вона працювала в невеликому книжковому магазині, і хоча її робота не була особливо захоплюючою, їй подобалося відчувати, що вона має своє місце в цьому маленькому світі.
Її життя було спокійним і передбачуваним, а думки про стосунки або чоловіків, яких вона могла б зустріти, залишалися в неї на другому плані.
Вона ніколи не була тією, хто спішив знайти «свого» чоловіка. Вона вірити, що зустрічі з людьми — це випадкові події, які ніколи не повинні бути нав’язаними.
І, може, саме тому вона часто віддавала перевагу самотності, принаймні поки не дізналася більше про себе. Але одна зустріч змінила все.
Того дня, коли Олена знову прийшла до магазину, щоб влаштувати порядок серед полиць, вона не очікувала зустріти його. Це був Дмитро, чоловік середнього віку з сильним поглядом і чітким виразом обличчя, який, здавалося, добре знав, чого хоче.
Він увійшов до магазину із впевненим кроком, і Олена, побачивши його, не могла відвести погляду. Вона подумала, що не помітила його раніше. У її серці щось непомітно змінилося.
— Доброго дня, — сказав він, посміхаючись, і звернувся до неї. — Мені потрібна допомога. Я шукаю книгу, яка б могла стати для мене натхненням. Ви могли б щось порадити?
Олена одразу ж відповіла йому, вибираючи кілька книг на свій смак, і так почалася їхня перша розмова. Виявилося, що Дмитро був не просто відвідувачем книжкового магазину — він був письменником, який шукав нові ідеї для своїх творів. Він розповідав про свої труднощі в написанні і про те, як важко знайти власний стиль.
— І все ж, — додав він, коли Олена була готова обирати йому книги, — я не можу піти без того, щоб хоча б не подякувати за цю коротку розмову. Ви зробили мій день, — він посміхнувся.
Олена відчула, як її думки розсіялись, і здавалося, що вони з Дмитром були знайомі давно, хоча це була лише перша зустріч. Їй хотілося продовжити спілкування, але вона не знала, як почати. Вона не була впевнена, чи це просто випадковість, чи доля.
І хоча вона ще не знала, як складуться її стосунки з Дмитром, вона почала розуміти, що іноді маленькі випадковості можуть змінювати життя людей.
Через кілька днів Дмитро прийшов знову до книжкового магазину. Він привіз такі самі кремові хризантеми, які Олена дарувала своїй подрузі щоб якось її утішити, бо в тої були проблеми з хлопцем.
Жінка була дуже вражена побачивши у руках чоловіка її улюблені кремові хризантеми. Вона з Дмитром розмовляли про різні речі, і вже на цей раз їй було легше розкритися. Дмитро розповів більше про свою книгу, яку він писав, і вона вирішила поділитися своєю думкою про літературу та життя в цілому.
— Ви знаєте, іноді життя може бути таким непередбачуваним, — сказала Олена, пильнуючи за його поглядом, що не залишав її. — Можна бути впевненим у своїх почуттях, але є речі, які ти не зможеш контролювати.
— Ви праві, — відповів Дмитро, його голос звучав глибоко і обдумано. — Іноді найкращі речі приходять до нас через випадковість. Наприклад, ось ця зустріч.
Вони посміхнулися, і Олена відчула, що цей чоловік, з його відвертістю та інтелігентністю, змусив її задуматися. Але вона вирішила не поспішати. Вона була готова прийняти все так, як воно є.
Згодом між Оленою та Дмитром зав’язалися стосунки. Вони стали проводити разом більше часу, ділилися думками, книжками і навіть натхненням для написання нових історій.
Олена зрозуміла, що життя — це не лише черга подій, що відбуваються, а й можливість давати шанс чомусь новому. Кремові хризантеми, які вона подарувала Тетяні, виявилися не просто жестом підтримки для подруги, але й стали символом змін для неї самої.
Все, що не робиться, — робиться на краще. І навіть коли Олена не очікувала цього, життя принесло їй знайомство, яке вона не могла б передбачити. І це було чудово.
Чудово ж, чи не так? А ви як вважаєте?
Віра Лісова
