Народилася Люба та виросла у прекрасному маленькому селі на Прикарпатті. Вона росла дуже красивою і роботящою.
Мама завжди їй говорила про це, і дівчатка теж бачили її особливу красу.
Люба завжди любила наводити красу у клумбі, любила їх розмаїття та квітники, доглядала відповідально за ними, любила насаджувати нові квіти, любила коли її око милують різнобарв’я квітів до самих приморозків.
Коли вона стала підлітком, її краса і справді захоплоювала у селі, та й у райцентрі всіх хлопців, навіть дорослих та одружених. Помічала, навіть, як вони обертаються за нею у слід.
“Мамо, сьогодні тебе познайомлю зі своїм коханим. Дуже його люблю, а він мене. Він приїде з Тернопільської області до нас. Ми плануємо розписатися”, сказала Люба.
Коли приїхав Василь, розповів про себе, про життя не просте, не багате, про те, що хоче одружитися з Любою, та весілля не обов’язково робити, бо немає він роботи, але готовий газдувати і теж дуже роботящий. Люба його підтримала у цьому.
“Мамо, можна і без весілля, головне, що ми любимо один одного”, впевнено сказала Люба.
Як тільки Василь поїхав додому, мама уже почала до Люби дуже напружено говорити.
“Любцю, ти така красива, а знайшла такого бідного чоловіка, ти можеш собі багатого знайти, нащо тобі він”, постійно докоряла мама.
Люба таки розписалася з Василем, жили з мамою у хаті, поки не могли піти окремо, оскільки не мали такої можливості, та все, що б не робив зять, мамі не подобалось, не можна було ні деревця посадити, ні ремонт робити, ні господарку завести, бо мама кричала, що господиня тут вона і нічого їй тут наводити все на свій лад.
Не зміг Василь довго це терпіти, а Люба не могла протистояти мамі, на їхньому подвір’ї було чути постійні сварки.
Зібрав в якийсь момент Василь речі та поїхав геть. Не кликав за собою Любу. Розлучилися.
-Краще Любцю шукай собі нормального, багатого чоловіка, з твоє красою не курей обходити коло хати, а в місті жити на квартирі”, як завжди мама повчала дорослу донечку.
Гірко було Любі з мамою, не один раз ковтала грудку в горлі, і невистачало сили волі щось змінити. Відчай брав своє.
Історія, Олександри Щасливої спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
