Максим покликав друга вбік і спитав: “Подумай, чи потрібна тобі жінка з дитиною?” Після того, що сказав друг у Максима з дружиною вже не було жодних питань

Максим заприятелював з Артуром не так давно, їх пов’язав спільний бізнес.

Але не тільки у ньому справа. Буває що відразу відчуваєш споріднену душу.

У них були схожі погляди на життя. І не тільки.

Пів року тому Артур провів в останню путь батька, і з того часу щонеділі їздив на кладовище.

Це справляло сильне враження.

Жодні вмовляння та заходи не могли скасувати недільні відвідини батька.

У цьому Максим сам переконувався неодноразово.

З батьком, за його життя, Артура пов’язували дуже близькі стосунки.

Бізнес Артура – великий інтернет-магазин, процвітав. Сам чоловік був розумним і кмітливим.

Мав гарний будинок, дорогий автомобіль. Нестача часу не дозволяла йому влаштувати особисте життя, все якось не складалося.

Шанувальниці приходили і йшли, багато з них дуже хотіли б бачити Артура своїм чоловіком, але він не відповідав взаємністю жодній з них, хоч і не скупився на подарунки та гарне проведення часу.

Найдивовижніше, що з усіма жінками він розлучався мирно потім періодично спілкувався як з друзями.

І ось, одного разу Артур запросив Максима на вечерю, і повідомив новину, що знайшов ту, з ким хотів би пов’язати своє життя.

Через кілька днів він представив дівчину Максиму із дружиною, всі добре поспілкувалися.

Максим з дружиною пораділи за них, але був один нюанс, який вони обговорили з Артуром наступного дня.

Його Христина мала дитину, дворічну доньку, і невідомо, як у них могли скластися стосунки далі.

Христина душі не чула у своїй дитині.

Безумовно, це природно, але наскільки готовий Артур стати батьком для чужої дитини, виховувати її? І як сама дівчинка сприйме нового тата?

” Добре подумай чи це тобі треба?”- запитав Максим друга.

” Ти ж знаєш, яку мене проходить кожна неділя?” – питанням на питання відповів Артур.

” Я ходжу спілкуюся з батьком, з якого завжди брав і беру приклад, розмірковую, як би він вчинив у тій чи іншій складній ситуації. Йому я зобов’язаний усім чого досягнув у цьому житті”.

” І що з того?” – здивовано спитав Максим.

” А те, що коли мама зустрілися з татом, мені було три роки.

Але я б ніколи не хотів іншого батька. Я дуже не люблю слово «вітчима а рідного батька я ніколи не бачив. Та і не хотів би цього”.

“У мене був лише один батько. І я вдячний долі, що ним був саме він” – додав Артур.

Почувши це у Максима з дружиною більше не було питань.

Катерина Мальовнича

You cannot copy content of this page