Мала я чоловіка, а життя з ним було, ой яке не з медом. Познайомилася ще з одним, та ледве я його випровадила. Просила Боженьку допомогти мені знайти нормального

Із першим чоловіком прожили 25 років. У 44 роки я залишилася сама. Діти дорослі, здобули вищу освіту та поїхали жити до столиці.

Рік я не знаходила собі місця, хоча чоловік був не ангелом і життя з ним не було медом.

Потім десь півроку я просила Бога, щоб дав мені чоловіка. З’явилося бажання кохати і бути коханою.

Але для себе я твердо вирішила: жодних одружених чоловіків у мене не буде!

Познайомили з одним і після першої зустрічі ледве випровадила, на таксі грошей просив.

Потім із подругою для знайомства були запрошені у гості.

Там був на той момент чоловік моєї сестри, вони зустрічалися кілька місяців.

Мені мало бути знайомство, я хвилювалася і, побачивши там знайомого, ми звичайно почали спілкуватися.

Я сприймала його як друга, не більше.

Всі разом ми розмовляли, звичайно ж, за накритим столом, потім почали танцювати і якось подруга вийшла на вулицю, а за нею і той чоловік, для знайомства з яким я і прийшла.

А друг моєї сестри, не звертаючи уваги на те, що я не мала бажання, зробив свою справу. Я плакала, мені було дуже прикро.

Як ти міг? А сестра? Він відповів, що в сестри і з тим чоловіком було все теж.

Потім за тиждень я все розповіла сестрі.

А з ним ми почали зустрічатися, ось уже шість років ми разом, розписалися, але я не маю до нього довіри, тільки підозри, а він сильно й не виправдовується.

До себе з його боку відчуваю холодність та байдужість. А так хочеться тепла та уваги.