Ми сиділи з мамою передивлялись наші з сестрою фотографії, звісно моїх до року не було.
– Мам, а чому немає моїх фотографій в перші місяці життя?
В Аліни он скільки, а в мене жодної.
Мама змінилась в лиці, і задумалась.
Невже вона скажа мені правду.
– Доню в нас зламався фотоапарат, а на новий тоді не було грошей, тому і нема.
Вона знову мені збрехала, і не сказала правди.
Я вже якось змирилась з цим, але дізнатися я мусіла.
Брама дитячого будинку була різнокольоровою, діти бігали навколо.
Вони були однією сім’єю, бо більше нікого не мали.
Вихователі за ними приглядали, ці люди заміняли скільком дітям батьків.
Я зайшла всередину, бо хотіла поговорити з кимось, надіялась що зрозуміють і допоможуть.
Перетнулась зі своїми ровесниками, холод пробігся тілом, я ж моглаб бути зараз тут.
Однією з цих покинутих дітей.
Мені просто пощастило.
Директорка була зайнята, то я пішла до заступника.
Пан Віктор виявився старшим чоловіком, дуже спокійним з добрими очима.
Він міг допомогти. Знайшов мою справу в архіві, ось і фото є.
Цікаво, чому їх не віддали батькам. Але зараз було зовсім не до того.
Він розповідав історію моєї біологічної мами, Я з’явилась на цей світ, коли їй було всього 15 років, ніхто з рідних не підтримав її, а хлопець покинув, вона не мала іншого виходу.
Чоловік її виправдовував, хотів, щоб я зрозуміла ,тим більше в мене є сім’я і я не живу тут.
В документах писала вся інформація, рік народження, прізвище і ім’я.
Я прочитала і не повірила своїм очам, це мамина рідна сестра. Моя тьотя Таня.
Як це взагалі можливо, якийсь жарт.
Ноги стали ватяні, такого я точно не очікувала.
Ось чому батьки нічого не розповідали, ми ніколи не спілкувались з нею, я знала, що в них був якийсь скандал, але навіть уявити не могла, що вона моя рідна мама.
Додому добиратися було надзвичайно важко, я знову багато плакала.
Тепер правда відкрилась, але легше не стало. Треба було поговорити з батьками, я хочу почути від них всю правду.
Вони були здивовані, що я все знаю.
Мамі одразу покотились сльози. Тато вирішив випити.
Розповіли те, що я вже знала.
Не могли раніше, бо не знали як відреагую, але люблять мене як рідну.
Треба було декілька місяців, щоб прийняти і зрозуміти все.
І ця історія залишилась назавжди в серці.
Але більше ніхто не обговорював її.
Тьотя Таня так і не появилась в моєму житті, вона була чужа.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
