Марія Іванівна з першого дня не прийняла невістки. Не могла пробачити сину, що він одружився з Вікою, а не з дочкою її подруги. І ось через рік після весілля свекруха все ніяк не могла заспокоїтися.
— У суботу ювілей у твоєї бабусі. Сподіваюся, пам’ятаєш? – Звернулась Марія Іванівна до сина, поки гостювала у нього.
— У бабусі ювілей у суботу? А я й забув. Де відзначатиме? – Запитав чоловік.
— Ми не зможемо в суботу, я працюю. – Додала від себе Віка.
— А тебе ніхто й не кличе. Тож працюй собі спокійно, а Вадим має привітати бабусю, яка його витягла. – З хитрою усмішкою відповіла невістці Марія Іванівна. – У ресторані відзначатимемо, де й на мій ювілей гуляли, синку.
— Вадиме, я не зрозуміла, ти що зібрався без мене на цю гулянку? – Запитала Віка у чоловіка, коли свекруха пішла.
— Я маю привітати бабусю. Вона засмутиться, якщо я не прийду. – Твердо відповів чоловік.
— Ну добре. Іди. І бабусі від мене великий привіт передавай. – Сказала жінка.
У суботу Віка прийшла зі зміни втомлена, просто з ніг валилася. Прокинулася, коли за вікном уже було темно. Взявши телефон, щоб зателефонувати до чоловіка, дівчина помітила кілька повідомлень від свекрухи у сімейній групі.
Це були фото із Вадимом. На всіх він обіймав молоду вродливу дівчину. І був дуже щасливий, як здалося жінці.
На дзвінок чоловік не відповів. Наступного дня жінка теж не змогла додзвонитися до нього. Тоді вона набрала номер свекрухи.
— Слухаю тебе. – Почула вона знайомий голос.
— Де Вадим? Чому на телефон не відповідає? – Гнівно запитала Віка, навіть не привітавшись.
— А не хоче він з тобою розмовляти. Вчора познайомився із чудовою дівчиною. Напевно, зрозумів, що ваш шлюб помилка. Ось і не дзвонить тобі. І вдома не ночував, напевно…
Жінка поклала слухавку, не дочекавшись припущень свекрухи. Вона запідозрила, що та знає де її син, але нізащо не розповість.
Вадим з’явився вдома тільки через два дні та намагався виправдатися перед дружиною:
— Я навіть не зрозумів, чому я так напився. А ця дівчина… Вона сама липла до мене, кудись тягла постійно з-за столу. Мені ніхто, крім тебе, не потрібний. Ну правда!
— Та ти що? Ці дві ночі ти провів із нею, зі своєю новою знайомою? Звідки мені знати де ти був? Чому ти не повернувся додому?
— Мамі стало зле. Вона мене не відпускала. – Спробував виправдати свою відсутність Вадим.
— Мамі? Та вона здорова, як три коні, разом узяті. Ну якби б про бабусю придумав, ще куди не йшло! А так, брехня суцільна. Та й подзвонити можна було, пояснити все мені.
Під час сварки на телефон чоловіка надійшло повідомлення. “Я вже сумую, любий!” Було написано абонентом “Міла”.
— Ага, от, значить, яка мама там сумує без тебе! Ось кого ти розважав ці дні та ночі. Забирайся геть! Ми розлучаємося!
Вадим пішов із речами до батьків, а Віка почала жити сама.
Якось дівчина зустрілася з подругою і за кавою поділилася з нею своїми переживаннями.
— Людо, і зараз я його кохаю, але пробачити не можу. – Плакала жінка, розповідаючи про те, що сталося. – Він мене зрадив!
— Вікусю, слухаю я тебе і розумію, яка ти дурненька! Ти не розумієш, що свекруха розвела тебе? – Сказала подруга.
— Як? – здивувалася Віка.
— А так! Вона все спланувала наперед. І в неї все вийшло. Ти ж сама мені казала, що вона спить і бачить, як вас розлучити.
— Ой, не знаю, Людо… Не знаю. Хоча Вадим мені щодня дзвонить. Каже, що ні в чому не винен, що кохає мене. А я тільки плачу у відповідь.
— Ну от! Кохає він тебе! Поверни назад чоловіка. А її більше у свій будинок не пускай. І до батьків йому одному не дозволяй більше ходити. От і буде їй плата за все, що вона зробила.
Віка зателефонувала Вадиму і покликала чоловіка назад. Він був щасливий повернутися до коханої дружини, тому прийняв усі її умови та з батьками тепер спілкується тільки у присутності Вікторії. Свекруха до них більше не приходить. Віка їй заборонила.
