Моя двоюрідна шістнадцятирічна сестра Марта одного дня привела додому хлопчину, років десь 14-15.
Мати Марти особливо не надали цьому значення, адже на її думку діти повинні дружити в будь-якому віці.
Вона тільки спитала у доньки чи вони будуть чай з печенням, дівчина відповіла, що зараз ні, може пізніше.
Однак Тарас, так звали хлопчину раптом тихо сказав: “А я б зараз випив чаю. А як вас звати?- вернуся він до матері Марти.
Жінка не сподівалася такої сміливості від хлопця, одразу навіть розгубилася потім відповіла: “Любов Петрівна..А ти який чай питимеш? – звернулася вона до хлопчини.
Той відповів коротко: ” Мені однаково, головне аби гарячим був”.
Вони всіли всіх втрьох пити на кухні чай з печивом.
Тарас так дивився поглядом на жінку, що їй стало аж ніякого.
” Може ти голодний? – спитала вона його на всяк випадок.
Тарас відповів що ні, проте додав що на жаль.
Марта спитала його, а чому на жаль , той відповів, що хотів би спробувати те, що готує дівчини мама.
Тоді Любов Петрівна спитала хлопця, як його годують вдома, та яка улюблена страва у його матері?
Замість відповіді, хлопчина тільки посміхнувся а потім спитав у жінки, які вона подарунки любить отримувати?
Жінка дуже здивувалась, чому він їй це питає. Однак Марта втрутилась і пояснила матері, що Тарас просто дуже любить дарувати подарунки.
Коли вони попили чай то Марта пішли до її кімнати.
А жінка поралась на кухні і з її голови чомусь не виходили слова цього хлопчини.
Коли Тарас нарешті пішов мати поспішила до кімнати дочки щоб спитатись, хто цей хлопець, звідки він, які в нього батьки? Жінку дуже здивувало те як говорив і вів себе Тарас, як він з нею розмовляв, як про все випитувався.
Марта відповіла, що Тарас вже давно живе без мами з батьком, правда він просив її про це нікому не розповідати.
“Мами в нього не стало, коли йому було 8 років, і він і сам вміє готувати, я пробувала то смачно” – сказала Марта.
І одразу додала: ” Тарас мені розповів що коли він був маленький, він у матері спитав хто така теща, і мати йому відповіла, що теща то є друга мама, якщо з мамою щось трапляється, то теща завжди прийде на допомогу.
От тепер тільки жінка зрозуміла, чому себе так дивно поводив хлопчина.
Любов Петрівна промовила : “Який бідненький хлопчина”
Марта відповіла матері, що даремно їй розповіла, адже Тарас говорив, що так воно і буде.
Жінка не зрозуміла доньку і перепитала, а та відповіла, що він не любить, коли його жаліють.
” А хіба не можна по-іншому?” невдоволено запитала Марта у мами.
Проте Любов Петрівна їй відповіла: ” От коли буде своя дитина, тоді дізнаєшся, можна по-іншому чи ні” Жінка посміхнулася та вийшла з кімнати доньки.
Автор: Нінель
