fbpx

Марти хлопець у дитинстві втратив свою матір, тому одразу сприйняв маму Марти як свою. Нехотів аби його жаліли, тому вів себе дивно. Та Марта мусіла всю правду мамі розповісти

Моя двоюрідна шістнадцятирічна сестра Марта одного дня привела додому хлопчину, років десь 14-15.

Мати Марти особливо не надали цьому значення, адже на її думку діти повинні дружити в будь-якому віці.

Вона тільки спитала у доньки чи вони будуть чай з печенням, дівчина відповіла, що зараз ні, може пізніше.

Однак Тарас, так звали хлопчину раптом тихо сказав: “А я б зараз випив чаю. А як вас звати?- вернуся він до матері Марти.

Жінка не сподівалася такої сміливості від хлопця, одразу навіть розгубилася потім відповіла: “Любов Петрівна..А ти який чай питимеш? – звернулася вона до хлопчини.

Той відповів коротко: ” Мені однаково, головне аби гарячим був”.

Вони всіли всіх втрьох пити на кухні чай з печивом.

Тарас так дивився поглядом на жінку, що їй стало аж ніякого.

” Може ти голодний? – спитала вона його на всяк випадок.

Тарас відповів що ні, проте додав що на жаль.

Марта спитала його, а чому на жаль , той відповів, що хотів би спробувати те, що готує дівчини мама.

Тоді Любов Петрівна спитала хлопця, як його годують вдома, та яка улюблена страва у його матері?

Замість відповіді, хлопчина тільки посміхнувся а потім спитав у жінки, які вона подарунки любить отримувати?

Жінка дуже здивувалась, чому він їй це питає. Однак Марта втрутилась і пояснила матері, що Тарас просто дуже любить дарувати подарунки.

Коли вони попили чай то Марта пішли до її кімнати.

А жінка поралась на кухні і з її голови чомусь не виходили слова цього хлопчини.

Коли Тарас нарешті пішов мати поспішила до кімнати дочки щоб спитатись, хто цей хлопець, звідки він, які в нього батьки? Жінку дуже здивувало те як говорив і вів себе Тарас, як він з нею розмовляв, як про все випитувався.

Марта відповіла, що Тарас вже давно живе без мами з батьком, правда він просив її про це нікому не розповідати.

“Мами в нього не стало, коли йому було 8 років, і він і сам вміє готувати, я пробувала то смачно” – сказала Марта.

І одразу додала: ” Тарас мені розповів що коли він був маленький, він у матері спитав хто така теща, і мати йому відповіла, що теща то є друга мама, якщо з мамою щось трапляється, то теща завжди прийде на допомогу.

От тепер тільки жінка зрозуміла, чому себе так дивно поводив хлопчина.

Любов Петрівна промовила : “Який бідненький хлопчина”

Марта відповіла матері, що даремно їй розповіла, адже Тарас говорив, що так воно і буде.

Жінка не зрозуміла доньку і перепитала, а та відповіла, що він не любить, коли його жаліють.

” А хіба не можна по-іншому?” невдоволено запитала Марта у мами.

Проте Любов Петрівна їй відповіла: ” От коли буде своя дитина, тоді дізнаєшся, можна по-іншому чи ні” Жінка посміхнулася та вийшла з кімнати доньки.

Автор: Нінель

You cannot copy content of this page