Марина говорила сама собі, що цього чоловіка вона в житті точно не забуде. Вони з Сергієм разом вчилися в школі та ходили на драматичний гурток.
І треба ж було таке, зустріти його через 40 років, ще коли на дворі спека, в черзі за морозивом. Тут чоловічий голос:
“Марино це ти. А ти змінилася, чого так постаріла?”.
Жінка оглянулася і побачила Сергія. Вона вдала що ніби не чує, швидко обернулася і почала іти в іншу сторону.
Та чоловік все рівно її наздогнав та одразу почав вибачатися за те, як себе вів ще в шкільні роки. Він жодного разу не упускав якось зачепити дівчину.
Ні не через те що вона йому подобалось, а просто любив, щоб з його жартів реготали інші. Марина навіть просила маму перевести в іншу школу та отримала відмову.
Бо матері було вигідно щоб дівчина навчалася в цій школі бо вона була недалеко від садочка, в який ходив її молодший братик.
Подруги Марини почали уникати дівчину, і вона залишилася без жодної підтримки. Та тут раптом одного дня в школі до неї підійшов Павло, і сказав що проведе її додому.
Марині Павло не дуже подобався, але їй була дуже потрібна підтримка, тому вона його не відганяла. Так вони двох закінчили школу, пішли навчатися до одного інституту, а після і одружилися.
Так получається віддячила Марина Павлові за допомогу та підтримку. Вона насправді не кохала чоловіка, але вони добре жили у них двоє дітей, і навіть є вже одна онучка.
Однак жінка зараз залишилась сама, адже Павла два роки як не стало. Марині і так важко приходилося зараз в житті, а тут ще така зустріч.
Сергій справді намагався пояснити та вибачитись перед Мариною. Говорив, що тоді просто хотів повихвалятися перед хлопцями.
Однак жінка все рівно не пробачила цей вчинок. Вона сказала до Сергія що має справи, вибачилась і пішла. А по дорозі додому знову згадала за Павла, і зрозуміла, як їй тоді пощастило з ним.
Якщо б він тоді до неї сам не підійшов і не подав їй своє чоловіче плече, то Марина навіть не знає що було.
Павлові не треба було ні перед якими своїми друзями, як Сергій нічого відчитуватися та доводити.
Однак получається що Сергій все-таки звів їх докупи і вони прожили чудове життя.
Правду кажуть не було б щастя та нещастя помогло.
Олеся Срібна
