Так у світі заведено, що коли діти малі, то за ними дивляться батьки, а коли батьки вже в поважному віці, то дорослі діти вже повинні за ними доглядати та ставитись з повагою. Однак так не завжди буває, навіть якщо батьки були добрими та люблячими, то діти не завжди їм віддячують тим же. Проте дана історія розповідає, як мати провчила своїх же дітей за те, що вони хотіли віддати до будинку літніх людей.
Ольга Юріївна які самі здавалися прожила довге та щасливе життя. У неї був чоловік та двоє дітей, пропрацювала вона все життя на фабриці.
Чоловіка на жаль не стало коли йому було 50 років. За трудові заслуги жінка отримала була квартиру, де проживали з дітьми. Час ішов діти виросли і в них самих вже були свої сім’ї.
Але ніхто з них не мав свого власного житла, то ж вони почали справжню суперечку за квартиру матері. Ніхто з них навіть не звертав увагу на жінку.
Їх навіть не спиняло те, що невдовзі жінці мало виповнитись 90 років. Жінка переважно лежала, хоч очі в неї були закриті але вона добре все чула що говорили її діти.
А брат і сестра намагалися довести одне одному хто з них має більше прав на квартиру. Донька запевняла що її більш необхідне житло, адже вона чекає на появу другої дитини.
І крім того вона вважала, що брат як чоловік повинен сам забезпечити свою сім’ю житлом. Однак той відповідав сестрі, що її чоловік теж мав би щось думати.
Так сперечаючись, вони навіть забували дивитися та питатися в матері як вона себе почуває. Діти Ольги Юріївни добре розуміли, що поки в квартирі живе мати, то нікому з них вона не дістанеться.
Вони не зможуть навіть її продати і поділити гроші. Тож обоє вирішили відвести матір до будинку для людей похилого віку.
Вони запевнили матір що їй там буде добре і за нею добре доглядатимуть.
Однак жінка категорично відмовилася їхати туди. Тоді діти сказали до Ольги Вікторівни, що вони більше не оплачуватимуть ту доглядальницю яка приходила до жінки кожного дня.
Слова дітей важко сприйняла жінка, вона не очікувала від них такої байдужості. Ольга Юріївна ціле життя прожила в цій квартирі і вона вже не хотіла покидати те місце, який було дорогим.
Можливо б жінці і прийшлося покинути власний дім, якби не те, що її доглядальниця Галя, була дівчиною доброю та чуйною.
Тож дізнавшись про те, як хочуть вчинити з жінкою власні діти, вона погодилась приходити до неї просто так.
Хоч і в самої дівчини були свої проблеми та турботи вона все ж не покинула Ольгу Юріївну і щодня приходила. У неї самої не було рідних, її батьків не стало дуже рано, тож жінка за останні роки її стала по-справжньому рідною.
Частина 1.
Автор: Галина Червона
