Моя подруга Дарина не любила свій день народження.
Коли вона була малою, і ще добре не розуміла то думала що це свято саме для неї. Приходило завжди багато гостей, звісно більшість дорослих, однак головне був торт, який мама сама пекла і свічками на торті, які вона з задоволенням задмухувала.
Мати щоразу дарувала їй нову ляльку, вона сиділа на кріслі в кутку і спостерігала за дорослими. Потім її відправляли спати.
Проте пізніше Дарина почала розуміти, що це вже не зовсім її свято. В гості спочатку давали дівчинці шоколадки і цукерки, а з кожним роком все частіше, взагалі нічого.
Лиш коли дівчині виповнилось 15, вона дізналася, що святкують не її День народження а дату весілля батьків.
Мати Дарини виходила заміж вже при надії, у самий момент урочистостей, Дарина попросилася в цей світ. Получилося що весілля було на першому місці а народження доньки уже другорядним.
З кожним роком свято було скромнішим, на столі все менше було страв а торт з свічками взагалі зник. Про Дарину вже ніхто не згадував, тому вона просто йшла зі свята до бабусі Зіни.
Повноліття Дарина як завжди зустріла в баби Зіни. Вони сиділи та розмовляли, бабуся говорила їй потрібно кудись іти вчитися, щоб знайти хорошу роботу та поїхати звідси.
Щоб вона тут не залишалася, побач до чого її батьки дійшли, у них на думці тільки одно свято. Дарина відповіла: ” Баб Зіна, я не люблю свята, зовсім не люблю!”
Тож вирішила дівчина що спочатку заробить грошей, а потім поступить в інститут. Так і зробила, а після інституту вона і знайшла хорошу роботу, добре працювала її помітили та підвищили.
Одного дня коли Дарина прийшла на роботу, офіс був незвичному вигляді: кульки, квіти.
Дівчина не розуміла та спитала у колеги, для цього чи для кого це все.
Та колега і решту які зайшли всі дружно проводили: ” З днем народження Дарино” . Усі її вітали бажали успіхів та подарували маленькі подарунки, недорогі, однак від щирого серця.
Дівчина розгубилася, у неї справді був сьогодні день народження а вона і забула, бо не любила це свято. Одне тільки дивувалася Дарина дізналися колеги, адже вона працює тільки перший рік.
Колеги відповіли що це у них така традиція, а в кінці ще винесли величезний торт. Вечір тоді пройшов весело, у Дарини вперше був такий день народження.
Прийшовши в орендовану квартиру дівчині як завжди подзвонила бабуся Зіна та привітала. А рідна мама зателефонувала тільки вранці наступного дня, та сказала що не встигла вчора зателефонувати.
Дівчина розуміла чому, адже її батьки щороку гучно відзначали різницю свого весілля.
А в кінці розваги мати ще дорікнула дівчині, що та навіть їм ніякого подарунку чи грошей не надіслала, адже тепер працює. Дарина не хотіла сперечатися з матір’ю, тому вимкнула телефон.
Так що час і Катерина познайомилась з одним хлопцем. Артур працював у сусідньому офісі, вони часто зустрічалися на обіді.
І коли знову було в дівчини день народження, вона як завжди була сумна адже згадувала невеселі спогади з дитинства. Хлопець це помітив і спитав у неї чому, вона йому й розповіла всю історію.
Він запропонував Дарині щоб, вони перенесли її день народження на один день і завтра святкували. А минуле нехай вона відпустить і не тримає зла на батьків.
“А в нас буде все інакше, ти будеш хорошою дружиною та матір’ю наших дітей” – продовжив говорити Артур. Потім він дістав з кишені красиву коробочку, відкрив її, а там була каблучка.
Став на одне коліно перед Дариною та спитався її чи вийде вона за нього заміж. Дівчина ж відповіла звісно що згідна.
Сім’я змінила ставлення Дарини до свят. Багато до цього приклав сам Артур.
У них було двоє дітей, яким Дарина давала багато любові, саме те, що не вистачало їй. Виявилось, що свята та дні народження можуть бути не такими, як вона думала у дитинстві.
Автор: Нінель
